Модернізація сільського господарства

До 1850 року деякі держави були настільки економічно розвинені, що почали виділяти кошти на дослідження в галузі сільського господарства. Ці дослідження спричинили ряд змін, які продовжують відбуватися донині. Наприклад, селекціонери, вивчаючи генетику, вивели високоврожайні сорти, більш опірні до хвороб. Також вчені змогли підібрати відповідні пропорції нітратів і фосфатів для кожної культури та ґрунту. Колись селяни впродовж всього сезону мусили полоти бур’яни. Але після того, як були винайдені гербіциди, чимало селян залишилося без роботи. Іншими давніми ворогами землеробів є комахи, довгоносики та гусінь. Проте нині існує величезний арсенал хімікатів для боротьби з будь-якими шкідникамиa.

Ті, хто займається тваринництвом, теж відчули на собі чимало змін. Один господар з помічником, маючи електродоїлки та комп’ютеризовані кормороздавачі, можуть доглядати за 200 коровами. За допомогою нових розробок сьогодні вдається швидше вигодовувати телят та свиней. Їх увесь час тримають у закритому приміщенні, контролюючи температуру тіла та підбираючи відповідний корм.

Часто завдяки модернізації сільського господарства вдавалося досягнути вражаючих результатів. Деякі господарства змогли в сотні, а то й в тисячі разів збільшити врожайність у розрахунку на одного працівника. Але як ці досягнення впливали на людей?

Життя селянина змінюється

Техніка, яку стали використовувати в різних частинах світу, змінила життя фермерів. Більшість власників господарств і найманих працівників тепер повинні вміти керувати складними сільськогосподарськими машинами та обслуговувати їх. Дедалі частіше фермери справляються з роботою самі. Нині вже не сіють, не полять, не збирають врожай гуртом, як раніше.

У багатьох країнах сучасні фермери — це високоосвічені підприємці, які спеціалізуються на масовому виробництві тільки одного чи кількох сільськогосподарських продуктів. Вони вкладають великі гроші в землю, нерухомість і техніку. Однак ці аграрії постійно мусять пристосовуватись до вимог різних виробників і компаній. Великі підприємства харчової промисловості та мережі супермаркетів диктують їм не лише ціни продукції, але й її асортимент, розмір і колір. Агротехніки розробляють таким фермерам виробничі системи, а спеціалізовані фірми забезпечують їх добривами, пестицидами і гібридним насінням, які створені з урахуванням умов їхнього господарства. Хоча нині аграрії послуговуються значно прогресивнішими методами, ніж їхні предки, все ж вони мають немало проблем. Крім того, чимало людей боїться негативних наслідків, які можуть спричинити різні нововведення у сільському господарстві.

Криза сільського господарства

Багато фермерів у розвинутих державах досі втрачають свої землі, бо не можуть конкурувати з великими аграрними компаніями. Деякі фермери, аби і далі займатися улюбленою справою, пропонують рекреаційні послуги, як-от надають туристами житло, виділяють ділянки для наметів чи гри в гольф або розвивають місцеві ремесла. Інші вирощують квіти чи екологічно чисті продукти, розводять страусів або альпак.

У бідніших країнах, де 80 відсотків населення живе за рахунок праці на землі, фермери також стикнулися з кризою. Міжнародні компанії, які використовують сучасні сільськогосподарські технології, скуповують найродючіші землі, аби вирощувати там продукцію на експорт. А місцеві селяни, не маючи зазвичай взагалі ніякої техніки, важко працюють на бідних ґрунтах чи невеличких ділянка, щоб прогодувати свої сім’ї.

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 23]

ПРОБЛЕМИ ФЕРМЕРІВ

Еусебіо з Анд обробляє землю і тримає 14 голів худоби. «Усі вони мають свої імена,— розповідає Еусебіо.— Я дуже люблю займатись сільським господарством. Ми не купуємо ніяких овочів, а вирощуємо їх самі. Разом з дружиною ми допомагаємо обробляти поле сусідам, а вони допомагають нам. Оскільки в нас немає техніки, ми оремо биками, а круті схили перекопуємо вручну.

Якось через хворобу вимерла майже вся наша худоба. Після цього я пройшов короткі ветеринарні курси. З того часу в нас не загинула ні одна тварина, і коли щось стається із сусідською худобою, я можу надати допомогу. Ми продаємо сир на базарі, але це невеликий заробіток. Все ж наші шестеро дітей завжди мають що їсти».

Річард з Канадських прерій володіє понад 500 гектарами землі. Усю цю площу він обробляє сам. Лише на посів та збір урожаю він наймає одного помічника.

Річард каже: «Сучасний фермер не так втомлюється фізично, як колись. Але він живе у постійному стресі. Мій трактор і комбайн обладнаний кондиціонером, який захищає мене від пороху та комах. Оскільки на своїх машинах я відразу обробляю смугу землі завширшки 9 метрів, то за день можу засіяти 0,5 гектара поля чи зібрати з нього врожай. Але я повністю залежу від техніки, і це створює стрес. Час від часу мені доводиться брати кредити, аби замінити техніку. Те, чи вдасться сплатити кредит, залежить від багатьох чинників, на яких я не маю впливу, а саме від опадів, морозу, ринкових цін та відсоткової ставки. Через перелічені мною труднощі фермери в нашій місцевості мають проблеми в сім’ї, а дехто навіть накладає на себе руки».