Криза сільського господарства

РІЧАРД, канадський фермер у четвертому поколінні, обробляє поля, на яких ще 100 років тому працював його прадід. У 2001 році Річард став першим у своїй родині, хто не зібрав урожаю. Через засуху важка праця цього чоловіка пішла намарно. Однак стихійне лихо було тільки однією з його проблем: низьких прибутків і високих затрат на виробництво. Річард з болем каже: «З’являється все більше турбот, з якими неможливо дати собі ради».

У Сполучених Штатах у районі кукурудзяного поясу чоловік, на ім’я Ларрі, був власником ферми, яка належала його родині впродовж 115 років. Він розповідає: «Я вважав своїм обов’язком працювати на фермі, щоб вона й далі приносила прибуток... але мені не вдалося досягти цієї мети». Сім’я Ларрі втратила свої землі.

Те, що сталося з Ларрі та Річардом, не є поодинокими випадками. У Великобританії спалах епідемії ящуру серед худоби приніс фермерам величезні матеріальні збитки та завдав емоційних травм. В одному повідомленні говорилося: «Кожен день життя пересічного британського фермера, навіть якщо його господарство не зачепила епідемія, сповнений тривоги, почуття самотності та відчайдушної боротьби з кредиторами». У країнах, що розвиваються, сільське господарство часто переживає важкі періоди через війни, засуху, швидкий ріст населення та ряд інших проблем. Тоді урядам не залишається нічого іншого, як ввозити з-за кордону продукти, які багатьом сім’ям просто не по кишені.

Проблеми сільського господарства відчутні також і в місті. На жаль, більшість городян рідко замислюється над складною ситуацією селян. Майже 50 років тому президент Сполучених Штатів Дуайт Ейзенхауер влучно зауважив: «Дуже легко займатися фермерством, коли сидиш за тисячі кілометрів від кукурудзяного поля і замість плуга тримаєш в руках олівець». Фермери нині відчувають, що світ не цікавиться ні їхнім життям, ні сільським господарством. «Часто людям байдуже, яким чином їжа потрапляє до них на стіл,— з сумом говорить один канадський фермер.— Проте перш ніж продукт обгорнуть поліетиленовою плівкою і покладуть на прилавок, чимало людей мусять вкласти в нього свою працю».

Оскільки всі ми залежні від сільського господарства, проблемами фермерів не можна нехтувати. Соціологи Дон А. Діллман і Дерил Гоббс застерігають: «У сучасному суспільстві все настільки взаємопов’язане, що проблеми села швидко стають проблемами міста, і навпаки. Місто не зможе довго процвітати, якщо село переживає занепад, і навпаки». Крім того, у нашому світі, який можна назвати «великим селом», економічний спад в одній країні сильно позначається на вартості врожаю і витратах на виробництво в інших.

Отже не дивно, що Нью-йоркський центр здоров’я працівників сільського господарства повідомив: «Професія фермера входить у десятку найважчих професій у Сполучених Штатах». Чому сільське господарство переживає кризу? Що може допомогти фермерам? Чи є підстави сподіватися, що їхні проблеми буде вирішено?

[Вставка на сторінці 4]

«Дуже легко займатися фермерством, коли сидиш за тисячі кілометрів від кукурудзяного поля і замість плуга тримаєш в руках олівець».

Чому сільське господарство переживає кризу?

«Працівники служби довір’я (Farm Stress Line) готові допомогти вам подолати стрес. Ми самі були або є фермерами, тому розуміємо, що доводиться переживати вам та вашим рідним. Зателефонуйте, і ми познайомимо вас з людьми, які зможуть допомогти... Анонімність гарантовано» (З офіційного веб-сайту канадського уряду).

СЬОГОДНІ багато медиків погоджуються з тим, що стрес — невід’ємна частина життя селянина. Аби допомогти фермерам подолати стрес, психологи-практики організовують спеціальні групи підтримки і служби довір’я.

Джейн, дружина одного фермера, щочетверга приходить на зустріч однієї з таких груп підтримки. «Я звернулася сюди по допомогу після того, як мій чоловік наклав на себе руки,— розповідає Джейн.— Він любив землю, яка впродовж багатьох років належала його родині, і фермерство було справою його життя. Мені здається, що, ставши банкрутом, він не хотів братися за щось інше».

У наш час все більше фермерів страждають від стресу і шукають допомоги. Які ж причини цього?

Стихійні лиха та хвороби

На веб-сайті, згаданому на початку статті, зазначалося: «За своєю природою фермерство — це праця, результати якої великою мірою залежать не від тебе, а від зовнішніх чинників, таких, як погода, ціни на продукцію, банківські проценти, поломка обладнання. Фермер потрапляє в стресову ситуацію, навіть коли опиняється перед простим вибором. Наприклад, яку культуру посадити і, якщо є борги, то чи краще продати землю, чи віддати її кредиторам? Наслідки кожного рішення дуже важко передбачити». Коли ж, крім усього цього, з’являється загроза посухи, епідемії або втрати ферми, напруження зростає ще більше.

Засуха часто завдає подвійної шкоди. Фермер Говард Паульсен пояснює, що у 2001 році одна з найбільших посух за всю історію Канади не лише знищила врожай, а й негативно позначилася на розведенні худоби. Коли не стало ні пасовищ, ні урожаю, корм для тварин довелося купувати. «Я витратив на корми 10 000 [канадських] доларів, а тепер годую тварин запасами, які зберігав на зиму»,— каже Говард. «З такими видатками годі й думати про те, щоб отримати якісь прибутки, навіть від розведення худоби». В інших територіях повінь спустошила багато полів, а отже, й знищила весь урожай.

У 2001 році епідемія ящуру стала черговою проблемою для фермерів у Великобританії. На той час від коров’ячого сказу та чуми свиней вже постраждало велике поголів’я худоби. Усі ці пошесті принесли не лише матеріальні збитки. Вони також посіяли серед фермерів страх. Як повідомило агентство Франс Пресс: «Міцні чоловіки, котрих не назвеш тонкосльозими, ридали, мов діти, коли ветеринари спалювали силу-силенну мертвих тварин. На очах фермерів гинула справа всього їхнього життя». Після спалаху ящуру поліцейські почали конфісковувати дробовики у фермерів, які, на їхню думку, були схильні до самогубства. Тисячі доведених до відчаю фермерів зверталися за допомогою в служби довір’я.

Економічна нестабільність

Ще одна причина проблем сільського господарства — це зміни в економіці. На обкладинці однієї книжки написано: «За період з 1940 року до середини 1980-х затрати на виробництво на американських фермах потроїлися, ціни на обладнання виросли вчетверо, проценти на кредит підвищились удесятеро, прибутки знизились на 10 відсотків, фермерів стало на дві третіх менше, значна частина населення покинула сільську місцевість, закрилося багато підприємств, а також зникла економічна стабільність» («Broken Heartland»).

Чому прибутки не зростають разом зі збільшенням видатків? У сьогоднішній вік глобалізації фермери стали залежні від змін на міжнародному ринку. Вони змушені конкурувати з виробниками продуктів, які живуть за тисячі кілометрів. Щоправда, міжнародна торгівля відкрила нові ринки збуту, проте світовий ринок далеко не стабільний. Наприклад, у 1998 році декілька канадських фермерів, котрі вирощували зерно і розводили свиней, стали банкрутами через те, що їхні клієнти постраждали від економічної кризи в Азії.

Проблеми сільських громад

Професор університету в штаті Айова Майк Якобсон, який спеціалізується на сільському господарстві, зазначає, що криза фермерства є також кризою сільських громад. Він каже: «Місцевість зі спокійним укладом життя і чистою екологією — це те місце, де хочеться одружитися і виховувати своїх дітей. Тут у школах панує порядок і не треба хвилюватися про безпеку дітей. Така картина постає в нашій уяві при думці про село, чи ж не так? Однак варто згадати, що економічний стан села залежить від багатьох маленьких господарств даної місцевості». Внаслідок проблем в аграрному комплексі закриваються лікарні, школи, кафе, магазини і церкви. Починає зникати одна з найбільших принад села — тісні стосунки між його жителями.

Тому не дивно, що, як зазначає журнал «Ньюсуїк», коло 16 відсотків жителів американських сіл і містечок опинилися за межею бідності. Джефрі Лоренс у своїй статті «Криза села в Австралії» пише, що «безробіття, неповна зайнятість і злидні більше поширені не в містах, а в селах». Через економічну нестабільність багато сімей, зокрема молодих, були змушені переїхати до міст. Шейла, яка разом з сім’єю займається фермерством, запитує: «Доки це триватиме? Скоро не залишиться жодної людини, котра хотіла б працювати на власній землі».

Молоде покоління більше не хоче жити в селі. Отож, у сільській місцевості населення стає дедалі старішим. Села втрачають не лише молоді сили, а й джерело підтримки та забезпечення для старших людей. Зрозуміло, чому такі зміни викликають тривогу й страх у багатьох літніх жителів.

Криза, яку переживає сільське господарство, завдає великої шкоди, і її наслідки впливають на кожного з нас. Але ми можемо бути впевнені, що проблеми фермерів будуть розв’язані, і про це йтиметься у наступній статті.

[Вставка на сторінці 6]

У сьогоднішній вік глобалізації фермери стали залежні від змін на міжнародному ринку.

[Вставка на сторінці 6]

«Доки це триватиме? Скоро не залишиться жодної людини, котра хотіла б працювати на власній землі».