⁶ Тепер Ісусові учні мали розповідати про нову грань наміру Єгови — щось значно величніше, ніж визволення ізраїльтян з єгипетського рабства і з полону у Вавилоні, в який вони потрапили пізніше. Смерть і воскресіння Ісуса Христа відкрили шлях до свободи від найгіршого рабства — рабства гріха і смерті. У П’ятидесятницю 33 року н. е. Ісусові учні були помазані святим духом і почали розказувати людям про «величні Божі діла», і багато з тих, хто чув це, відгукнулися. Отже, перебуваючи праворуч від свого Батька в небі, Ісус побачив, що його ім’я набуває глибшого значення, тимчасом як тисячі каялись і починали вірити, що через нього Єгова дає спасіння (Дії 2:5, 11, 37—41).

10. а) На яку важливу дату вказували помазані християни? б) Що відбулось у жовтні 1914 року і як це стало очевидним?

¹⁰ Ще до жовтня 1914 року помазані християни вказували на цю важливу дату. Вони вирахували її на основі Даниїлового пророцтва про велике дерево, яке було зрубане й мало знову рости після «семи часів» (Дан. 4:13). У пророцтві про свою майбутню присутність і «закінчення цієї системи» Ісус назвав той самий період «визначеними часами для народів». Починаючи з того особливого 1914 року, ознака присутності Христа як нового Царя землі стала очевидною для всіх (Матв. 24:3, 7, 14; Луки 21:24). Відтоді до «величних Божих діл» належить зведення Ісуса на трон як Царя над усім людством.