Ще одна поїздка до Росії

ОДНА З НАЙБІЛЬШИХ ЗМІН У КОЛИШНЬОМУ РАДЯНСЬКОМУ СОЮЗІ — ЦЕ ПРОГОЛОШЕННЯ СВОБОДИ ЗАБОРОНЕНІЙ РЕЛІГІЇ. БАГАТО РОСІЯН ВИКОРИСТАЛИ ЦЮ СВОБОДУ, АБИ ДОСЛІДИТИ БІБЛІЙНЕ ВЧЕННЯ. РЕЗУЛЬТАТ ЦЬОГО МОЖНА НАЗВАТИ СУЧАСНИМ ЧУДОМ.

ЯКОЮ несподіванкою для мене став день 28 липня 1993 року, коли я взяв до рук ранковий випуск газети «Нью-Йорк таймс» і побачив на першій сторінці велику фотографію хрещення в Москві! Вона мала такий підпис: «Релігійна свобода в Росії привела навернених на московський стадіон «Локомотив» для того, щоб узяти участь у масовому хрещенні і стати Свідками Єгови».

Я з дружиною лише день, як повернувся з Росії. Ми були присутні на тому хрещенні 1489 чоловік. Нас дуже вразила християнська любов та зацікавлення духовними речами тих росіян. Ми це відчули після кінцевої частини програми конгресу в неділю ввечері.

Коли ми поверталися на метро до готелю, я сидів біля одного юнака віком 18 — 19 років. Я дав йому біблійний буклет російською мовою «Яка надія для померлих улюблених?»a. Він, швидко проглянувши його, передав мамі. Тому я дав цьому молодику інший. Цього разу він вказав на початкове запитання: «Якщо людина помре, то чи вона буде знову жити?» і зі скептичними нотками запитав мене англійською мовою: «Ви вірите в це?» (Йова 14:14).

Повернувшись до нього, я подивився йому просто в очі і відповів: «Я справді вірю в це!» І швидко додав: «Подумай-но. Наше життя розумних людей є чудом. Якась Вища Істота повинна була створити закони, що керують народженням людей. Тому я вірю, що ця Вища Особа також може й відтворити людину, щоб вона знову жила».

Одразу після цього юнак почав читати буклет. А коли він закінчив, я дав йому російською мовою брошуру «Чи Бог дійсно дбає про нас?»b. Він хотів довше поговорити, але ми повинні були виходити на наступній зупинці. Хоча вони мусили встигнути на свій поїзд, таки вийшли на нашій зупинці, щоб порозмовляти ще декілька хвилин. Після того як я згадав про нашу програму біблійного вивчення, я показав йому адресу на зворотньому боці брошури, куди він міг написати за додатковою інформацією.

Наступного дня ми залишили Росію, але такі несподівані зустрічі не стираються з пам’яті.

Росія в нашій пам’яті

Я не міг забути про неймовірну кількість новоохрещених після зняття заборони Свідків Єгови в колишньому Радянському Союзі у березні 1991 року. Влітку 1991 року було швидко організовано 7 конгресів і 7820 чоловік охрестилось, занурившись у воду. Пізніше 1993 року на літніх конгресах, у тому числі й на тому, де ми були в Москві, охрестилося 11 238 чоловік.

Проповідницька завзятість Свідків у Росії не залишилась поза увагою багатьох росіян. Якщо врахувати відгуки росіян на біблійне вчення, то здається, що сталося чудо.

Ми думали: «Що спричиняє такий швидкий зріст? Наскільки ці росіяни стійкі в християнському вченні?»

Коли одне подружжя з Москви пообіцяло, що організує для нас житло, якщо ще раз приїдемо до Росії, ми почали складати плани. Наше бажання поїхати туди навіть більше розпалилося, коли ми одержали нові відомості про незвичайну зацікавленість росіян біблійними істинами.

Привітна російська родина

Ми прибули 24 липня з валізами в руках туди, де мали жити у Москві, а саме: у квартиру на другому поверсі, що була лише за десять хвилин ходьби від будинку наших друзів. З усіх членів родини, в котрої ми мали жити, на нас чекала лише 15-річна Катя. Це було в неділю ввечері, а решта родини все ще перебувала у християнському служінні.

Згодом додому почали повертатися інші члени родини — Галина (мама), 13-річна Женя (молодша донька) і останнім прийшов Віктор (батько). Ніхто з них не володів добре англійською мовою, а ми знали російську ще менше. Спілкуватися було порівняно легше, коли були присутні наші англомовні друзі, що перекладали нам, але коли вони йшли, спілкування знову утруднювалось. Ми користувалися російсько-англійським словником та описовою жестикуляцією. Каті з Женьою це добре вдавалося, бо вони навчалися мови жестів.

Всі члени родини охрестилися разом, лише два роки тому. Віктор у зборі був службовим помічником, а дівчатка використовували шкільні канікули, щоб проводити більше часу в проповідуванні. У школі вони також не соромилися говорити про свою віру. Їхнє проповідування навіть привернуло увагу посадових осіб за межами шкільної дільниці. Ми вразились, коли дізналися, що ця родина проводить 28 щотижневих домашніх біблійних вивчень із зацікавленими людьми!

Безсумнівно, кожен член родини був зосереджений на біблійному вивченні і християнському служінні, й ми бачили, що їхнє життя збагатилось за допомогою цього. Вони променіли щастям (Дії 20:35).

Утверджені в Біблії

Перш ніж піти спати, я перевірив родину на знання біблійних текстів. Спочатку я запитав, що написано в Об’явлення 21:3, 4. Одразу майже в унісон дівчатка процитували ці вірші напам’ять. Далі я запитав про Ісаї 2:4. Вони знали і його, навіть показали жестами перековування мечів на лемеші.

Я продовжував запитувати біблійні вірші з Ісаї про правління Царства і благословення нового світу, а саме: Ісаї 9:5, 6; 11:6—9; 25:8; 33:24; 35:5, 6 і 65:21, 22. Члени родини могли згадати зміст усіх цих цитат, не дивлячись у Біблію. Час од часу дівчатка показували, що знають цитату, користуючись описовими жестами, як, скажімо, дитина веде лева.

Іншого вечора ми розглядали біблійні вірші про Бога, зосереджуючись на тих, де говориться, що Ісус є нижчим від Бога і що Бог та Ісус не одна й та ж сама особа, але об’єднані поглядами і діями. Члени родини могли розпізнати такі вірші, як Івана 10:30, Івана 17:20, 21 і 1 Коринтян 11:3. Ми з дружиною були вражені їхнім чудовим знанням Біблії.

У вівторок зранку з десяток нас зустрілося разом і ми вирушили на метро до чудового парку, де провели дві з половиною години, розмовляючи з людьми про Біблію. Ми поділилися по двоє. Моєю партнеркою була Надя, російська дівчина, котра досить врівноважено підходила до людей, щоб починати з ними розмову. Вона дуже вміло звертала увагу людей на Божі наміри, записані в Біблії. Я подумав собі: «Вона досвідчена вісниця». Пізніше я здивувався, дізнавшись, що їй тільки-но 17 років і що вона охрестилася лише два місяці тому!

Ми пережили багато таких випадків, котрі показували, що ситуація в Росії унікальна. Після падіння комунізму росіяни виявилися охочими досліджувати Біблію. Більшість з них добре освічена, і вони люблять читати. Навіть діти читають і чудово розуміють прочитане, у чому ми пересвідчились, відвідавши російську родину, котра довідалась про біблійні істини ще тоді, коли діяльність Свідків була заборонена.

Синок тих батьків сказав, що у нього є одне запитання. Через перекладача він висловив своє прохання. Я був настільки зворушений цим, що попросив його написати це прохання, щоб пізніше передати його у редакцію журналу «Пробудись!». Він одразу сів і написав листа. А написав він ось що. Фотографія листа на 25-й сторінці.

«Пише з Росії в Товариство Вартової башти Серьожа. Мені 7 років, і я вже ходжу проповідувати з татом і мамою. Я дуже люблю розповідати людям про Боже Царство. Також я дуже люблю читати журнал «Пробудись!». Але російською мовою в Росію він приходить раз у місяць, а англійською мовою — двічі на місяць. Я дуже хотів би мати цей журнал двічі на місяць, тому що я його дуже, дуже і дуже люблю. Будь ласка, зробіть це».

Залишити своїх нових друзів у Москві було не легко. Ми сильно полюбили їх за такий короткий час.

Порівняння з ранніми християнами

Ми вирушили до Таллінна (Естонія) нічним поїздом. Там побачили чудові нові приміщення, звідки керується проповідницькою діяльністю у цій колишній республіці Радянського Союзу. Через три дні ми сіли на поїзд до Санкт-Петербурга. В обох місцях християнські брати запитували про проповідницьку діяльність у Москві. «Оскільки я був там і бачив зріст,— відповідав я,— це допомогло мені ліпше зрозуміти те, що написано у першій частині 17-го розділу Дії  та в Посланнях до солунян».

Я завжди дивувався, що у Солуні організувався збір лише за декілька тижнів служіння апостола Павла. Мене також дивувало, що десь через рік Павло написав цим новим християнам два послання стосовно таких духовних питань, як воскресіння, ‘схоплення на хмарах’, «день Господній», вигуки про «мир і безпечність» і ‘прихід Господа нашого Ісуса Христа» (1 Солунян 4:13—17; 5:1—3; 2 Солунян 2:1, 2). У дійсності ревна діяльність тих ранніх християн зробила в першому сторіччі чудо — результатом була зріла, духовно міцна організація проповідників за дуже короткий час. Через десять років Павло написав, що добра новина «проповідана всьому створінню під небом»! (Колосян 1:23).

Те, що відбувається в Росії, схоже, можна прирівняти до того, що відбувалося в першому сторіччі.

Зусилля підтримувати зріст

Росія — це найбільша країна світу, тому давати керівництво тисячам, що проповідують тут добру новину Божого Царства, очевидно є нелегким завданням (Матвія 24:14).

Біблія говорить стосовно тих, хто в першому сторіччі чув про християнство: «Господня рука була з ними; і велике число їх увірувало, і навернулось до Господа» (Дії 11:21). Наскільки ж чудово ці слова підходять до наших християнських братів у Росії! Нехай російська нива і далі колоситься для духовних жнив і нехай нові тисячі приєднуються до нас у цінному привілеї допомагати іншим ходити дорогою життя. (Надіслано).

[Примітки]

[Ілюстрації на сторінках 16, 17]

[Ілюстрація на сторінці 18]

Нові приміщення Товариства Вартової башти в Таллінні (Естонія).