Добра новина доходить до сільських місцевостей південної Африки
РОЗГНІВАНІ юрби, міліція, яка здійснює нагляд за порядком у громаді, сльозоточивий газ. В недавні роки по південноафриканських містечках і міста, дуже поширювався заколот. Навіть по прекрасних сільських місцевостях, в яких живе понад 40 процентів населення, політичне насильство дуже поширюється. Однак усупереч усьому цьому, Свідки Єгови продовжують проголошувати «добру новину миру» (Ефесян 6:15, НС).
Протягом багатьох років Свідки щороку проводили тримісячну кампанію проповідування точно сільському населенню. Наприклад, у 1990 році понад 12 000 вісників Царства з 334 зборів брали участь у цій кампанії. Звичайно, треба було подолати багато перепон, щоб проповідувати по сільських місцевостях південної Африки, в яких люди живуть далеко одні від одних.
Між іншим, Свідки мусять проповідувати людям багатьох різних культур і мов. Яка ж різноманітність народів! Наприклад, англійські хлібороби й африканери володіють англійською мовою й мовою африкаанс, як і мовами педі, сото, тсонга, тсвана, венда, коза й зулу. Кожна етнічна група має свою відмінну культуру й мову. Також треба далеко подорожувати вибоїстими дорогами. Здійснити все це вимагає духу самопожертвування, приділення багато часу й грошей. Однак Єгова дуже благословить їхні зусилля. Давайте розкажемо вам про деякі труднощі й успіхи цього виняткового проповідування. (Порівняйте Малахії 3:10).
«Недільна церковна школа» в Зулуленді
Саме всередині субтропічного Зулуленду лежить глибока долина ріки Умвоті. Із стрімких скель можна бачити хатини зулуських краалів (фермерських садиб), на далекій відстані. Однієї неділі 1984 року двоє вісників Царства зійшли в долину крученою, порошньою дорогою. Місцевість була дуже гаряча, а повітря насичене вологою, і тому її прозвано Ква-Сатане (місцевість Сатани) — очевидний натяк на фальшиву доктрину про пекло, в якому Диявол підтримує вогонь!
Спітнілі брати підійшли до жінки, Доріс. Вона проводила урок церковної школи. Як почула звістку Царства, то відразу запросила Свідків виступити з промовою перед групою 40 молодих людей. З яким наслідком? Брати вернулися наступного тижня з 70 книжками Моя книга біблійних оповідань, для користування місцевою школою. До кількох тижнів атмосфера цієї церковної школи змінилася на атмосферу дослідників Біблії. Замість церковних гімнів, співали пісні Царства чудовою африканською гармонією. Незабаром група зросла на понад 60 осіб. Один брат вигукнув: «Як це зворушило серце мати участь у перетворенні цієї церковної школи на місцевість правдивого поклоніння!»
У порошному південноафриканському степу
Через утягнення церков у політичні повстання, багато білих хліборобів стали обережні, а навіть підозрілі, коли б уступати з ними в розмову про біблійну звістку. Зверніть увагу на цей рапорт від групи в Йоганнесбурзі, яка подорожувала 640 кілометрів [400 миль], щоб проповідувати добру новину в Трансваалі.
«Ми вже майже чотири години їхали на північ пагористим степом. Блакитний міраж мерехтіє на простій дорозі під гарячим африканським сонцем. Несподівано дьогтебетонна дорога піддалася борознистим вибоїнам. Зрештою піщана стежка доводить нас до селянського господарства.
— Добрий ранок менір [пане],— ми вітаємося з огрядним хліборобом.
— Добрий ранок,— він відповідає хрипло.— У чому вам допомогти?
Ми перше відрекомендувалися, а тоді пояснили причину нашого візиту. Ми не встигли промовити слівце, як він пронизливо вигукнув: «Домині [священик] застеріг мене про вас! Ви комуністи й антихристи. Геть з вами, бо коли ні то..!»
По його вигляді можна бачити, що за мить він міг статися насильним. Не маючи іншого вибору, ми вирішили залишити його й «обтрусити порох із ніг своїх» (Матвія 10:14). І було досить пороху, щоб буквально обтрусти його.
На другій фермі подібно ставилися до нас. Нам спало на думку, що місцевий священик голландської реформатської церкви енергійно застерігав своє «стадо» по телефону проти загрози нависаючої «небезпеки». Зрештою ми знайшли хлібороба, який, хоч сам не цікавився, сказав: «Так, ви можете говорити з моїми робітниками».
Ми якраз на це чекали. Біля австралійських акацій скупчувалось десять скромних, малих хатин пофарбованих теракотою. З хатин крадькома визирали їхні мешканці, виявляючі цікавість як ми складали літературу на капот автомобіля. На виставі лежали купи Біблій, книжок Ви можете жити вічно в Раю на землі, Моя книга біблійних оповідань, і різних брошур. Один із місцевих юнаків побіг у село повідомити жителів про наше прибуття. Незабаром біля автомобіля зібралося близько 30 осіб слухати звістку.
Ми грали їм проповіді записані мовою тсвана на стрічці. Як ці люди раділи доброю новиною Божого Царства й надією на Рай їхньою мовою! Вони дуже захоплювалися як ми запропонували їм літературу, яку вони жадібно розібрали. Один старенький чоловік навіть хотів купити наш магнітофон. Їхнє оцінювання доброї новнини, якого вони виражали різними жестами — несмілою усмішкою, дотиком, тихеньким «вдячні вам» — глибоко зворушувало нас.
Діти невимушено шикуються в нерівну лінію і співають традиційну прощальну пісню. При цьому порошні, вибоїсті дороги й деколи негативні реакції зводяться до дрібниць. Цей досвід вартий всіх наших зусиль!»
Ватажок видає декрет!
Один збір у Соуето призначили проповідувати племені недалеко східного містечка Піт Ретіф. Згідно з місцевим звичаєм відвідувач мусив перше повідомити індуну (ватажка) цієї місцевості про причину своїх відвідин. Брати відразу погодилися на це. Яка ж несподіванка, коли ватажок сердечно привітав їх, навіть запропонував їм житло в своєму домі! Крім того, він видрукував спеціальний ввідний лист вісникам носити при собі як проповідували від дому до дому. У листі було написано: «Ці люди проповідують Боже Царство. Приймайте їх у дім і слухайте, що вони говорять вам».
Публіка так надзвичайно реагувала, що Свідки підготовили публічну промову в неділю пополудні на дворі перед хатою ватажка. Цей «зал» на вільному повітрі був наповнений людьми й зібрання почалося піснею і молитвою. Зацікавлені люди подібно реагували по інших сільських місцевостях.
Натанієл з маленького містечка Пітседісулеянг посушливої Бофутатсвани є гарним прикладом такої зацікавленої особи. Він був громадським діячем і навчав місцевих людей ефективно вирощувати плоди. Він мріяв перемінити цю засушливу місцевість на рай. Але як навчився, що незабаром настане світовий рай, то аж очима засяяв і охоче записував усі вірші, яких вісники показали йому. Вони відразу допомогли Натанієлові встановити контакт з найближчим збором, на відстані 30 кілометрів [20 миль].
Радісно допомагають багатьом шукачам правди
«Єгова показав нам, що вбогість не є перешкодою духовноголодній людині навчатися правди»,— сказала Моніка, піонерка, повночасна проповідниця. Вона була одною з піонерів, які проповідували селянам відкритої рівнини Оранжевої провінції. Що ці піонери думали про проповідування цим людям? «Хто міг би встановити винагороду за наші досвіди?» — вони відповіли. Справді, ці піонери одержали велику духовну нагороду за їхні зусилля.
Навіть невміння читати не є перешкодою духовноголодній людині навчитися біблійної правди. Ілюстрована брошура, Утішайтеся вічним життям на землі! особливо цікавить багатьох неграмотних людей і тих, які не вміють добре читати. Молоді, як і старі зачаровуються її кольоровими малюнками про Рай. Один повночасний проповідник, який допомагає друкувати таку літературу робить це зауваження: «Ця брошура допомагає людям вважати Рай як щось дійсне й посилює їхнє невимушене шанування Біблії».
Тому книжка Моя книга біблійних оповідань стала дуже популярною. У віддаленій племінній Лебоуа дві духовні сестри дуже здивувалися, що один старий, частково сліпий чоловік з його дружиною вже мали цю книжку мовою сепеді. Вони навчали місцевих дітей з неї. Книжку вже так багато студіювали й попідкреслювали, що вона аж розпадалася. Які раді вони були одержати нову!
Християнські видання дуже допомагають людям, які прагнуть навчитися правди. Цікаво, Товариство Вартової Башти видає багато літератури місцевими мовами південної Африки. У 1990 році було розповсюджено по сільських місцевостях Південної Африки 113 529 книжок, брошур і журналів, виданих Товариством.
Плоди праці
Чи ці гарні досвіди й доручена література довели до довготривалого плоду в сільських місцевостях Південної Африки? Так, звичайно. Від 1989 року, організували чотири збори й дев’ять відокремлених груп внаслідок проповідування доброї новини в сільських місцевостях Південної Африки. Тимчасові спеціальні й загальні піонери очолювали більшість цієї праці.
Чи пам’ятаєте Доріс, учительку недільної церковної школи далекого Зулуленду? Сьогодні вона є присвяченим, охрещеним Свідком Єгови. Крім того, активна група з дев’ятьох вісників Царства продовжує прогресувати духовно в цьому місці. Багато новозацікавлених прибувають на зібрання в домі Доріс і сім осіб, з якими вона студіювала Біблію, охрестилися на обласному конгресі в Дурбані в грудні 1990 року.
Такий плід дуже підбадьорює і спонукує вісників Царства Південної Африки. Вони серйозно ставляться до слів апостола Павла: «Поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним» (Галатів 6:10). Так, слуги Єгови постановили проповідувати всім щиросердим людям, а навіть жителям сільських місцевостях цього далекого «краю землі» (Дії 1:8).
[Карти/Ілюстрація на сторінці 24]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
Лебоуа
ТРАНСВААЛЬ
Соуето
Піт Ретіф
Бофутатсвана
ОРАНЖЕВА ПРОВІНЦІЯ