Вони сяють, немов світила, у Місті Світла

Fluctuat nec mergitur, або «Його ударяють хвилі, але він не тоне». Так звучить гасло міста Парижа.

ПОДІБНО до корабля, останні 2000 років Париж безстрашно зносить численні чужоземні шторми і внутрішні заколоти, аби залишитися на плаву. Сьогодні Париж є одним з найкрасивіших міст світу. Приїжджі захоплюються його грандіозною архітектурою, зеленими бульварами та всесвітньо відомими музеями. Дехто вважає його пристановищем поетів, художників та філософів. Інші насолоджуються його делікатесами й милуються його модою.

У процесі розвитку історії Париж був твердинею католицизму. Двісті років тому Париж почали називати Містом Світла через його вирішальну роль в європейському інтелектуальному русі, відомому як Просвітництво. Нині багато жителів Парижа, свідомо чи ні, перебувають під більшим впливом філософів того періоду, ніж релігії.

Однак людська мудрість не виправдала сподівань — вона не просвітила життя людей. Багато хто шукає просвітлення з іншого джерела. Уже впродовж 90 років у Парижі Свідки Єгови ‘сяють, немов світила’ (Филип’ян 2:15, Хом.). Як вправним морякам, їм потрібно постійно пристосовуватися до мінливих течій, тобто подій, щоб взяти на борт корабля «коштовності всіх народів» (Огія 2:7).

Нелегке місто

У 1850 році в Парижі проживало 600 000 мешканців. А сьогодні населення міста разом з його околицями перевищує дев’ять мільйонів. У результаті такого росту Париж став найбільш строкатим містом у Франції. Париж — це всесвітній центр вищої освіти, де міститься один з найстаріших університетів світу. У цьому місті навчається приблизно 250 000 студентів. Але Париж має і темну сторону — злочинність і безробіття, поширені у деяких передмістях з багатьма висотними будинками. Тому Свідкам Єгови слід використовувати спритність та вміння пристосовуватися, аби привабливим способом доносити добру новину до всіх людей (1 Тимофія 4:10).

А втім, одна з найбільших проблем, з котрою стикаються Свідки Єгови у Парижі,— це застати людей вдома. У деяких будинках встановлено переговорні пристрої. Також зі зростом злочинності багатоквартирні будинки часто мають кодові замки, тому всередину неможливо потрапити. Це, без сумніву, пояснює, чому в деяких територіях співвідношення між числом Свідків та інших людей становить 1 до 1400. Тому дедалі частіше свідчення проводиться по телефону і неформально. Чи Свідки Єгови мали можливість ‘світити світлом’ в інший спосіб? (Матвія 5:16).

Існує багато можливостей і місць для неформального свідчення. На автобусній зупинці Мартін побачила жінку, яка, здавалося, була прибита горем. Виявилось, що та недавно втратила свою єдину доньку. Мартін дала жінці брошуру, у котрій пояснювалася надія на воскресіння, яка несе втіху. Після того вони не бачилися декілька місяців. Коли вони знову зустрілися, Мартін розпочала з жінкою біблійне вивчення. Всупереч опозиції з боку свого чоловіка, вона стала Свідком.

Плідне неформальне свідчення

Система громадського транспорту в Парижі — одна з найефективніших у світі. Славнозвісний метрополітен перевозить щоденно 5 000 000 пасажирів. Вважають, що паризька центральна станція метрополітену, «Шателє Лє Заль», є найбільшою і найметушливішою у світі. Тут можна зустріти багато людей. Александра щоденно добирається на роботу поїздом метро. Одного разу вона завела дружню розмову з молодим чоловіком, який був смертельно хворий на лейкемію. Вона дала йому буклет, в якому розповідалося про надію на Рай. Кожного дня впродовж шести тижнів вони проводили обговорення Біблії на тому самому місці, у той самий час. Якось чоловік не прийшов. Невдовзі Александрі зателефонувала його дружина та попросила її прийти у лікарню: чоловік був у критичному стані. На жаль, Александра приїхала надто пізно. Після смерті чоловіка його дружина переїхала жити у Бордо, на південний захід Франції, де її відвідали місцеві Свідки. Як же зраділа Александра, коли дізналась, що через рік та вдова стала охрещеним Свідком Єгови. Вона сподівається зустрітися зі своїм чоловіком після воскресіння! (Івана 5:28, 29).

Одна християнка похилого віку, подорожуючи з Парижа до Ліможа (центральна Франція) завела розмову з жінкою, на ім’я Рената. На своїй батьківщині, у Польщі, Рената п’ять років вивчала богослов’я, давньоєврейську та грецьку мови, однак втратила віру в Бога. За три місяці до їхньої зустрічі вона молилася до Бога. Хоча її не дуже цікавило те, що́ сказала старша сестра, і не думаючи, що вони ще колись зустрінуться, Рената все-таки залишила свій номер телефону. Проте сестра виявила наполегливість і попіклувалася, щоб невдовзі після розмови Ренату відвідали. Коли подружжя Свідків прийшло до неї, вона подумала: «Чого вони збираються мене вчити?» Але незважаючи на свою освіту в семінарії, Рената смиренно прийняла біблійну правду. «Я відразу зрозуміла, що це правда»,— пояснює Рената. Сьогодні вона з радістю ділиться біблійною звісткою з іншими.

Мішель навчалась на курсах водіїв. Коли студенти, які разом з нею відвідували лекції, завели розмову про дошлюбний секс, Мішель сказала, що цього не схвалює. Через тиждень викладачка, яку звали Сільві, запитала її: «Ти Свідок Єгови?» Вона була вражена біблійною позицією Мішель. Розпочалося біблійне вивчення, і через рік Сільві охрестилася.

Численні парки й сади Парижа є гарним місцем для розмов з людьми. Під час перерви Жозет пішла в парк і зустріла там старшу жінку Алін. Жозет розповіла їй про чудові обіцянки, які містяться у Біблії. Розпочалося біблійне вивчення, Алін зробила швидкий поступ і незабаром охрестилась. Тепер 74-літня Алін ревно служить сталим піонером і радіє, що може ділитися християнською правдою з іншими.

Світло для всіх народів

Свідкам у Парижі не потрібно плавати до віддалених земель, аби поспостерігати за відмінностями між культурами. Майже 20 відсотків усього населення — іноземці. Існують збори й групи, що розмовляють приблизно 25 різними мовами.

Чуття і винахідливість часто сприяють успіху в цій особливій благовісницькій праці. Одна сестра з Філіппін має власну особливу територію. Відвідуючи магазини, вона починала розмови з іншими філіппінцями, і так їй вдалося розпочати багато біблійних вивчень.

Якщо виявляти ініціативу в проповідуванні, то зусилля винагороджуються. У грудні 1996 року, коли Свідки з одного іншомовного збору дізналися, що у місто приїжджає всесвітньо відомий цирк, то вирішили відвідати його артистів. Якось увечері після вистави їм вдалося порозмовляти з артистами, що повертались у готель. Завдяки цьому вони розповсюдили 28 Біблій, 59 книжок, 131 брошуру і 290 журналів. Під кінець тритижневих гастролей один акробат запитав: «Як мені стати Свідком Єгови?» Інший заявив: «Я проповідуватиму у своїй країні!»

Слід віднаходити приховані цінності

Хоч куди глянь, гості Парижа відкривають чудові цінності архітектури минулих епох. Проте необхідно все ще шукати інші коштовності. Аніза приїхала у Францію разом зі своїм дядьком, який є дипломатом. Вдома вона регулярно читала Біблію. Одного разу, коли дівчина поспішно виходила з дому, піонерка дала їй буклет «Чому можна покладатися на Біблію». Вони домовилися зустрітись наступного тижня, і розпочалося біблійне вивчення. Аніза відчула великий опір з боку сім’ї. Незважаючи на це, вона зробила поступ у вивченні й охрестилась. Як вона ставиться до привілею ділитись правдою з іншими? «Спочатку мені було важко проповідувати, бо я сором’язлива. Однак коли читаю Біблію, вона спонукує мене до дій. Я не можу сидіти склавши руки». Такий умонастрій характерний для більшості Свідків у Парижі, які мають «багато роботи у ділі Господньому» (1 Коринтян 15:58, НС).

Біблійна правда також освітлює новобудови на околицях Парижа, виявляючи інші «коштовності». Брюс прийшов до свого друга, який недавно став Свідком Єгови, щоб позичити деякі звукозаписи. Побачивши, що друг обговорює Біблію зі знайомими йому людьми, він вирішив послухати. Брюс погодився на біблійне вивчення, але у нього виникли певні проблеми. «У тій околиці мене всі дуже добре знали. Мій старший брат завжди втягувався у бійки, а я організовував шумні танцювальні забави. Як інші сприймуть те, що я став Свідком?» Незважаючи на постійні прохання організувати забави, Брюс більше цим не займався і через місяць почав проповідувати. Він говорить: «Кожного в околиці цікавило, чому я став Свідком». Брюс охрестився і з часом мав привілей навчатися в Школі службового вдосконалення.

Пошуки коштовностей вимагають величезних зусиль. А втім, яка ж це радість, коли праця винагороджується! Жакі, Брюно і Дам’є працювали пекарями у Парижі. «Нас неможливо було застати вдома, оскільки ми постійно працювали»,— каже Жакі. Патрік, який служить сталим піонером, помітив кілька маленьких кімнат на верхньому поверсі будинку і вирішив, що принаймні в одній з них хтось живе. Його наполегливі зусилля застати пожильців були винагороджені, коли певного пополудня він нарешті зустрів Жакі, який мешкав там тимчасово. З яким результатом? Троє друзів стали Свідками і змогли знайти іншу роботу, яка б дозволяла їм брати повнішу участь у теократичній діяльності.

Утихомирення бурі

Останнім часом деякі засоби масової інформації у Франції зображають Свідків Єгови як небезпечну релігійну секту. У 1996 році Свідки брали повну участь у розповсюдженні більше ніж дев’яти мільйонів примірників спеціального інформаційного буклета «Свідки Єгови. Що вам слід знати про них». Результати були дуже позитивні.

Свідки доклали особливих зусиль, аби зустрітися з кожною особою. Багато чиновників виявили їм за це вдячність. Один муніципальний радник написав: «Свідки Єгови правильно зробили, що розповсюдили цей буклет. Усе стало на свої місця». Певний лікар зауважив: «Я довго цього чекав!» Інший чоловік з околиць Парижа написав: «Я випадково прочитав буклет «Свідки Єгови. Що вам слід знати про них». Я хочу більше довідатися про них і погоджуюся на безплатне домашнє вивчення Біблії». А ось що написала одна жінка: «Дякую за вашу чесність». Ще одна жінка, католичка, сказала Свідкам: «Нарешті ви зреагували на цю брехню!»

Для багатьох молодих Свідків в околицях Парижа особливою радістю була кампанія проповідування, котра проходила 1997 року в Усесвітні дні католицької молоді. Хоча температура сягала +35°C, у цій кампанії взяли участь приблизно 2500 Свідків. Лише за декілька днів вони розповсюдили молоді з цілого світу 18 000 примірників брошури «Книга для всіх людей». Крім того, що завдяки кампанії було дано чудове свідчення про ім’я Єгови та посіяно насіння правди, вона ще більше заохотила молодих Свідків. Одна молода сестра, яка перервала свої канікули, щоб брати повну участь у цій кампанії, написала: «Єгова має щасливих людей на землі, які використовують свої сили, аби славити його ім’я. Ці два дні, такі насичені та приємні, були варті усіх канікул, які я мала за своє життя! (Псалом 84:10)».

День, що припав на 28 лютого 1998 року, позначив 65-ту річницю виходу постанови Гітлера про заборону Свідків Єгови у Німеччині. Свідки у Франції використали цей день, аби в орендованих залах провести презентацію відеофільму «Свідки Єгови непохитні під час нацистського режиму», котрий розповідає про переслідування народу Єгови. Було розповсюджено понад сім мільйонів запрошень. Історики та колишні в’язні таборів дали зворушливі свідчення. У Парижі майже 5000 осіб відвідало цю презентацію, у тому числі чимало людей, які не є Свідками.

Багато хто в Парижі дуже цінує духовне світло. Вони радіють, що вісники Царства яскраво сяють, немов світила. Власне про це сказав Ісус: «Жниво справді велике, та робітників мало» (Матвія 9:37). Дух рішучості Свідків Єгови, який допомагає долати проблеми, пов’язані з проповідуванням у Парижі, зробив це місто у певному розумінні Містом Світла — світла, котре приносить славу Єгові.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Магістрат.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Гранд-Опера.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Музей Лувр.

[Ілюстрації на сторінці 10]

Біблійна звістка проголошується зайнятим людям усюди, де їх можливо зустріти.