Іншого роду відкриття на Багамських островах

БАГАМСЬКІ острови розкинулись, неначе каміння для переходу, від лазурових берегів Флоріди до берегів Куби, і на ці острови 1992 року було зосереджено особливу увагу з боку світових засобів масової інформації. Чому? Тому що більшість фахівців вважає, що саме до Багамських островів підійшов Христофор Колумб під час своєї історичної подорожі 1492 року, коли він відкрив Америку. Цілий світ святкував 12 жовтня як день 500-річчя висадки Колумба на ці острови.

Але, незважаючи на весь запал, 500-річчя мало свою негативну сторону. Звернувшись до XXIII Національної Конференції чорних адвокатів, Джон Керу (професор міжнародних досліджень), як повідомляють, сказав, що Колумб «винний у смерті багатьох мешканців Карібських островів» («Нассау ґардіан»).

Сьогодні ніхто з 250 000 тубільців Багамських островів не може встановити кровний зв’язок з мирними корінними жителями, яких зустрів Колумб і описав як «людей гарної фізичної будови, статних і дуже вродливих обличчям». Що трапилося тим остров’янам? Праця «Історія Багамських островів» (англ.) відповідає: «У 1500—1520 роки усіх мешканців Багамських островів, можливо коло 20 000 аравакців, було вивезено» як рабів для робіт на іспанських золотодобувних шахтах острова Гаїті.

Таким чином, збезлюднілі Багамські острови були «наново відкриті» спочатку британцями, а пізніше великими контингентами «монархістів». Останні, в основному, були власниками плантацій у колоніях Америки. Керовані вірністю британській короні, вони втекли під час війни за незалежність, яка почалась на континенті. Сьогоднішні корінні багамці це, головним чином, потомки тих поселенців та їхніх рабів. Після звільнення багато рабів і далі носили імена своїх колишніх власників.

Іншого роду відкриття

Очевидно, Колумб якоюсь мірою вважав себе місіонером. Повідомляється, що він якось сказав: «Бог зробив мене вісником нового неба і нової землі... Він показав мені, де знайти її». Проте спричинене цим розорення говорило про щось інше. Праведні «нове небо і нова земля», обіцяні Богом, чекали на іншого роду відкриття (2 Петра 3:13).

Едуард Мекензі зі своєю дружиною приїхали на Багамські острови 1926 року. Ця скромна подружня пара походженням з Ямайки не була такою, як колишні першовідкривачі, бо вона прибула в пошуках щиросердих людей, котрим можна було передати скарб. Вони були першими, хто приніс добру новину про Боже Царство на Багамські острови (Матвія 13:44; 24:14). Пізніше, цього ж року, до них долучилося ще дві особи походженням з Ямайки — Клеренс Волтерс та Рейчел Ґреґорі. До 1928 року на Багамських островах вже було сім вісників Царства. Вони чотири роки наполегливо проповідували остров’янам добру новину.

Потім приїхав Е. П. Робертс, жвавий промовець з Трінідаду. Його публічні лекції в громадських залах посприяли розвіюванню фальшивих вірувань і зворушенню сердець багатьох людей біблійною правдою. На одній з тих зустрічей був сповнений захоплення Дональд Оскар Муррей, пізніше добре відомий як Д. О. Він зрештою взяв на себе провід у праці.

Місіонерка Ненсі Портер добре пам’ятає, як Д. О. Муррей розповідав про те, що просив у своїх палких молитвах допомоги в праці проповідування. Ненсі зі своїм чоловіком Джорджем і ще з двома іншими особами 1947 року стали першими місіонерами, посланими на Багамські острови Товариством Вартової башти. Вона пригадує: «Перше наше зібрання було чимсь незабутнім. На ньому було щось дев’ять або десять осіб. Головуючим був брат Муррей, він же й почав зібрання вступною молитвою, склавши Єгові подяку за приїзд місіонерів. Існувала потреба в підмозі, сказав він, і «ми так довго молилися про допомогу». Товариство обіцяло вислати підмогу, і ось ми тут. Молитва була настільки зворушливою, що породила в нас бажання залишитися і ніколи не виїжджати». Сьогодні, майже через 45 років, незважаючи на смерть свого чоловіка, сестра Портер досі заносить остров’янам потішаючу звістку про Царство.

Зокрема з 1947 року праця проповідування про Царство на Багамських островах почала давати дуже гарні результати завдяки зусиллям повночасних служителів та інших проповідників, які відвідували острови на судні. Часто їм потрібно було допливати до зрадницьких піщаних мілин та великих мілководдів, а тоді йти до берега вбрід, щоб принести добру новину до віддалених селищ. Тодішні початкові зусилля ще донині приносять плоди.

У 1950 році було досягнуто нової віхи. У грудні того року вперше Багамські острови відвідали Натан Г. Норр, тодішній президент Товариства Вартової башти, і його секретар Мілтон Дж.. Геншель. Норр звернувся до 312 осіб, які набилися у зал Клубу Матері, що знаходився у маленькому дерев’яному будинку на вулиці Джеїл Елі. Серед присутніх було досить багато відомих людей, у тому числі член парламенту та редактор щоденної газети. Цього вечора брат Норр оголосив про заснування бюро філіалу Товариства на Багамських островах.

Приязний відгук остров’ян

Приязні мешканці Багамських островів у загальному прислухалися до звістки про Царство. Але доїхати до всіх людей є великою трудністю. У чому справа? Хоч більшість людей живе в столиці, Нассау, і на сусідньому острові Велика Багама, інші розсіяні по 15 більших островах і по декотрих із 700 острівців й атолів, які утворюють цей архіпелаг.

Відчувши потребу в допомозі, все більша кількість місцевих Свідків і багато інших Свідків із різних місць переїжджали до маленьких острівних селищ з метою допомогти в праці проповідування. Схвальним є те, що вони зробили це коштом чималих власних жертв і витрат. Але їхні зусилля були рясно винагороджені.

Одне молоде подружжя переїхало на великий острів Андрос. Під час проповідування від дому до дому вони зустріли іммігранта з Гаїті. На Багамських островах таких є тисячі. Цей чоловік охоче погодився на домашнє біблійне вивчення. Воно розпочалося цього самого вечора на основі книжки «Ви можете жити вічно в Раю на землі» англійською та французькою мовами. Наступного вечора він прийшов на своє перше християнське зібрання. Незабаром цей чоловік кинув курити, зробив швидкий прогрес і почав брати участь у проповідницькій праці.

Вранці того дня, коли цей чоловік мав охреститися, він отримав магнітофонний запис від своєї сім’ї з Гаїті, хоч за останніх п’ять років від них не було жодної звістки. Що ж вони хотіли сказати? Там розповідалося, як вони стали Свідками Єгови. Вони повідомили, що його сестра вже є сталим піонером, або повночасним проповідником, і закликали його знайти Свідків та вивчати з ними Біблію. Безсумнівно, цей чоловік охрестився того дня з абсолютною впевненістю у тому, що він робить правильний крок.

Сповнені ентузіазму відгуки, такі, як цей, зігріли серця місцевих Свідків. Зростаюча кількість Свідків береться за працю повночасних проповідників, і це посприяло зросту. Отже, 1988 року кількість проповідників Царства на Багамських островах досягнула 1000. Сьогодні у 19 зборах, фактично на всіх головних островах, є близько 1300 вісників Царства.

Підготовлені до майбутнього

Через кількісне зростання Свідків було важко знайти велике недороге приміщення для проведення щорічних конгресів. Щоб обслужити таку велику кількість людей, необхідно було проводити два конгреси на різних островах. Отже, було розроблено плани будівництва Залу конгресів і нового бюро філіалу. Роботи розпочалися у грудні 1989 року. Над проектом працювали «від душі, немов Господеві», тисячі іноземних і місцевих добровольців (Колосян 3:23).

Безсумнівно, найбільше і найрадісніше за всіх часів зібрання Свідків на Багамських островах відбулося 8 і 9 лютого 1992 року з приводу присвячення нового бюро філіалу і Залу конгресів. Брати з усіх тих островів палко чекали на цю подію і готувалися до неї. Вночі, напередодні програми присвячення, йшов дощ і погода була надзвичайно холодною. Але ніщо не було в стані послабити радість тріумфуючого натовпу з 2714 осіб, коли Джон Е. Барр, член Керівного органу Свідків Єгови, виступив з промовою присвячення під назвою «Пісня розросту Теократії».

Серця сповнювалися вдячністю небесному Отцеві, Богу Єгові, за таку радісну і захопливу подію. Усі присутні постановили докладати ще більше зусиль до духовної освітньої праці, з приводу якої виникла потреба розросту.

Дискусії про те, чи відкриття Колумба було поворотним пунктом, що посприяло поліпшенню умов на цих островах, напевно, продовжуватимуться. Проте Свідки Єгови на Багамських островах об’єднані вдячністю Єгові за проповідників Царства, спонуканих духом саможертовності безстрашно йти назустріч невідомому і занести славетну добру новину на невідкриті в духовному плані території. Їхня праця та їхнє «відкриття» принесли незрівнянні духовні багатства для усіх шукачів правди на Багамських островах.

[Карта/Ілюстрації на сторінках 24, 25]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

о. Велика Багама

о-ви Абако

о. Андрос

о. Нью-Провіденс

Нассау

о. Ельютера

о. Кет

о. Велика Ексума

о. Рам-Кі

о. Сан-Сальвадор

о. Лонг-Айленд

о. Крукед-Айленд

о. Аклінс

о. Маягуана

о. Мала Інагуа

о. Велика Інагуа

КАРИБСЬКЕ МОРЕ

ФЛОРІДА

КУБА

[Ілюстрації]

Проповідування на Солом’яному ринку.

Вбрід до берега, а там — проповідувати добру новину.

Бюро філіалу побудоване на пагорбі, під яким знаходиться Зал конгресів.