Проповідники Царства сповіщають
Єгова нагороджує вірного юнака
ВІРНА молодь дуже цінна в очах Єгови. Наступний досвід одного вірного юнака повинен заохочувати інших молодих людей зберігати свою чесність і служити Єгові.
В Аргентіні 11-літній юнак і його молодший брат студіювали з бабусею книжку «Правда, яка веде до вічного життя». Батьки цих хлопців відразу стали противитися і заборонили їм ходити на зібрання в Залі Царства. Протягом якогось часу, щоб прибути на зібрання, хлопці втікали через вікно у ванній кімнаті й вистрибували на внутрішнє подвір’я, а звідти піднімались по стіні у внутрішнє подвір’я сусіда, а звідти до Залу Царства. Хтось сказав матері, що вони відвідували зібрання Свідків Єгови. Мати погрожувала побоями, і залякала молодшого сина, який перестав студіювати. Але старший наполегливо продовжував. П’ять років він таємно приходив на зібрання.
Коли йому сповнилось 16 років він хотів записатися на курси, яких не було в його містечку. Він міг би вільніше продовжувати навчатися правди, якщо не жив би вдома. Батьки згодилися з тим, щоб він пішов і протягом трьох місяців усе було гаразд. Але директор школи повідомив батьків, що їхній син не віддавав честі прапору й не співав національний гімн. Перед аудиторією, яка складалась з директора батьків, секретаря, адвоката й десятьох професорів, цей юнак мав нагоду чудово засвідчити про те, чому він не міг добросовісно виконувати всі ці вчинки (Буття 20:4, 5). Батьки стали несамовиті. Мати дістала пістолет, щоб застрілити ту бабусю, яку вважали винуватою. Але ніколи не могла застати її на самоті.
Потім, реагуючи на пораду друга родини та з дозволом директора школи, батьки вирішили віддати юнака в лікарню для психічнохворих, думаючи, що внаслідок психічного лікування він відречеться від своєї віри. Санітари відвезли хлопця автомобілем за 100 км (60 миль) і вводили йому під шкіру великі дози інсуліну та інших ліків аж доки він не втратив свідомості. Ставши притомним він був цілком дезорієнтований, нікого не пізнавав і частково втрачав пам’ять. Після детального обстеження лікарі не знайшли в нього будь-якого психічного розладу. Все-таки лікарня продовжувала лікувати його. Коли юнак став притомним, то постійно молився до Єгови, щоб Він не покинув його й просив сили витерпіти. Єгова захищав юнака й згодом його звільнили з лікарні.
Одного разу директор школи запитав цього юнака, чи він уже був готовий відректися від своєї віри. Коли юнак відповів ні, директор сказав батькам, щоб знову віддати його в лікарню, бо він став ще божевільнішим, ніж раніше. Батьки віддали його до пансіону й наказали хазяйці, постаратись, щоб він не ходив на зібрання Свідків Єгови. Як батьки пішли, яку ж несподіванку зазнав той юнак! Власники пансіону були Свідками Єгови! Нарешті батьки припинили психіатричне лікування, будучи переконані, що лікарі говорили їм неправду. У цей же час Верховний Суд Аргентіни вирішив, щоб не виключати дітей Свідків Єгови зі школи за те, що вони не віддають честі прапору.
Чи цей вірний юнак скористав з тих випробувань? Так, скористав. Він заявляє: «Я мав можливість докладно свідчити лікарям, професорам, шкільним товаришам, батькам і родичам, фактично — цілому місту. Батьки певною мірою пом’якшилися і тепер краще розуміють Свідків Єгови. Коли пригадую собі моє дитинство, то бачу як чудово й ніжно наш Бог доглядає за тими, хто продовжує бути вірним Йому. Це точно як сказав псалмописьменник у Псалмі 27:10: «Бо мій батько та мати моя мене кинули,— та Господь прийме мене».
Цьому молодому чоловікові вже сповнилось 23 роки, він одружений і дуже запопадливо служить Єгові. Справді, підтримуюча сила Єгови безмежна (Псалом 55:22).