Збирання «коштовностей» у Польщі

ВВАЖАЮТЬ, що Польща є католицькою країною. Згідно з офіційною статистикою, 93 відсотки населення належить до католицької церкви. Недавні політичні та соціальні зміни в цій країні, однак, дивовижно вплинули на людей та їхнє релігійне життя. Опитування виявляють, що тільки 50 відсотків опитуваних визнали себе активними католиками.

У травні 1989 року Свідків Єгови в Польщі було визнано на основі закону як релігійну організацію. Відтоді до їхніх лав приєдналося близько 11 000 нових вісників доброї новини про Царство. Тепер у понад 1300 зборах є більш ніж 106 000 вісників Царства і 200 422 осіб відвідало в 1991 році святкування Спомину Христової смерті. Таким чином, у Польщі відбувається передречене збирання «коштовностей» (Огія 2:7). Недавно Свідки Єгови в Польщі провели сенсаційні міжнародні конгреси. Але дослідження декотрих менших містечок у цій країні в особливий спосіб покаже, як робота збирання відбувається в цьому краї.

Піонери відкривають шлях

Місто Штум з населенням у 10 000 жителів знаходиться біля місця, де ріка Вісла впадає в Балтійське море. Це місто вже довго вважалося складною територією для проповідницької діяльності. У 1987 році в цьому районі було лише вісім вісників. Проте обставини почали змінюватися після того, як прибули піонери, або повночасні вісники Царства. На п’яте зібрання, яке проводилося в кінотеатрі, прийшло аж 100 зацікавлених осіб! Після двох років наполегливих зусиль був утворений збір. Тепер 90 вісників мають свій Зал Царства і 150 осіб регулярно відвідують зібрання.

Як і очікувалося, незабаром почалася протидія зі сторони католицької церкви. Монахиня, яку «вважали спеціалістом», виголосила декілька наклепницьких промов про Свідків, звинувачуючи їх у поширенні фальшивих доктрин. Але, як часто трапляється, результат був протилежний очікуваному. Її лекції тільки розпалили людське бажання перевірити факти. Багато з них взнали правду і тепер є регулярними піонерами! Вони кажуть: «Коли ми пізнавали правду, то думали, що кожен із нас, хто бажає стати Свідком, повинен спочатку стати, як його вчитель, піонером». Отже, піонерський дух охоплює цілий збір.

У результаті цього в цьому районі проводилось близько 180 біблійних вивчень. За допомогою книжки «Ви можете жити вічно в Раю на землі» дехто навіть навчився читати. У той же самий час вони навчилися правди. Проводяться регулярні десятихвилинні біблійні вивчення з групою в’язнів місцевої тюрми, коли вони виходять чистити вулиці. Один із них захистив Свідка, коли жінка, яка проходила повз неї, почала лихословити її. Він підбіг до сестри, взяв у неї книжку «Жити вічно», підняв її догори і запитав лайливу жінку: «Чи ви вмієте читати? Що тут написано? Ви можете жити вічно в Раю на землі! Чи ви чули про таке? Навіщо ви ображаєте Бога та його поклонників?»

Розмови в місті

Крушвіца — колишня польська столиця з легенди — є католицькою твердинею. Навіть у середині 1990 року на 9300 мешканців там припадало тільки декілька Свідків. Але Єгова рясно поблагословив зусилля вісників Царства.

Помітивши лицемірство своїх релігійних провідників, усе більше й більше людей зверталося до Свідків за відповідями, а особливо молодь. Протягом короткого часу було започатковано 20 домашніх біблійних вивчень. Парафіяльний ксьондз виголосив декілька злісних проповідей щодо Свідків Єгови, але це не знеохотило щирих людей відвідувати зібрання. Свідки стали головною темою розмов у магазинах та парках і навіть у костьолі. Через півроку вже існувало дві великі групи книговивчення. Тепер у Крушвіці є дуже діяльний збір з 35 поклонників Єгові. Вони проводять 75 домашніх біблійних вивчень та енергійно приводять «коштовності», які колись були поневолені фальшивою релігією.

Серед них був 23-річний Богдан, який виріс у запеклій католицькій сім’ї. Він пригадує: «Я колись пив, курив і вів неморальний спосіб життя. Мене знали як панка й анархіста, й ніхто, здається, не турбувався мною. Проте коли я почав вивчати Біблію, моя мати сказала, що отруїться. Я не міг вистояти перед тиском і порвав усі зв’язки із Свідками. Потім, завдяки люблячій допомозі спеціальних піонерів, я звільнився від усіх поганих звичок. Охрестившись на обласному конгресі «Люблячі свободу люди» 1991 року, я вибрав метою мого життя повночасне служіння і відтоді став допоміжним піонером».

Двадцятиоднорічний Славомір, який займався спіритизмом та сатанізмом, відкинув усе це, коли переконався, що Біблія засуджує ці вчинки. «Але Сатана не здався,— говорить він.— Одної ночі почав грати вимкнений програвач і я почув сатанинську музику, хоч я усунув з дому все, що було пов’язане з поклонінням Дияволу. Я молився до Єгови і він допоміг мені повернутися до духовної рівноваги. Психіатр, у якого я консультувався за рекомендацією батьків, побачивши корінні зміни мого стану, прийшов до висновку, що я здоровий. Він зробив запис у моїй історії хвороби: «Вилікували Свідки Єгови».

Протидіяння духові світу

На південному заході від Крушвіци розташована Сьрода-Сльонська. «Коштовності» також з’являються в цьому маленькому містечку з населенням 9000 жителів. Чотири роки тому тут жила лише одна наша духовна сестра. Проте тепер кількість вісників Царства зросла до 47. Багато із теперішніх Свідків колись були поневолені спіритизмом, наркоманією та неморальністю. Вони відчувають, що це значною мірою зумовлюється духовною порожнечею у церкві, яка лише може осуджувати людей, а не вміє їм допомогти. Свідки дають таким людям справжню допомогу.

Молодь у зборі зробила школу своєю власною територією проповідування. «Мої шкільні товаришки часто кажуть: «Ви марнуєте свою молодість»,— розповідає 18-річна Кася.— Але я уникнула багатьох проблем і моє життя має зміст. Я проводжу декілька біблійних вивчень у школі й не занедбую ані моїх домашніх обов’язків, ані мого особистого вивчення. Дівчата, які не «марнували своєї молодості», вже є матерями і тепер мають багато труднощів».

Публікації Товариства стали дуже популярними у місцевих школах. Наприклад, вчителька польської мови сказала своїм учням наслідувати приклад зрозумілої мови нашого журналу «Пробудись!» для опрацювання своїх творів. Допоміжна піонерка Ева вважає, що брошура «Школа і Свідки Єгови» є дуже корисною. «Я дуже ціню цю публікацію. Мої вчителі добре ознайомлені з нею. Я ніколи не маю труднощів зі звільненням від уроків під час великих конгресів». Таке чудове ставлення молоді справді потішає серце Єгови (Приповістей 27:11).

Зачерствілі в’язні змінюються

На схід від Сьроди-Сльонської знаходяться Стшельці-Опольскі, де є дві тюрми. Одна з них посиленого режиму для рецидивістів. Свідки регулярно відвідують цих два карних заклади для того, щоб принести правду в’язням, багато з яких також є в’язнями Вавілона великого — світової імперії фальшивої релігії (Об’явлення 18:1​-5).

Свідки вивчають Біблію з в’язнями особисто і невеличкими групами, декотрі з них вже охрестилися. Хоч вони повинні відбувати свій строк покарання, то активно проповідують добру новину іншим в’язням. Один з в’язнів, який готується до хрещення, так дивовижно змінився, що за згодою дирекції тюрми він раз на тиждень їде додому. Інші в листах до своїх сімей висловлюють переконання, що покинуть в’язницю не як злочинці, а як Свідки Єгови.

Начальник однієї з тюрем висловлює незадоволення, що сюди часто приходять католицькі ксьондзи, але нічого не зробили. Він запитав Свідків: «Як вам вдається змінювати і перевиховувати цих людей?» Відповіддю на це є лист одного в’язня до сім’ї: «Тут у тюрмі я почув від Свідків Єгови про Божу чудову обіцянку про новий уряд — Царство Єгови, яке незабаром запанує над землею. Тут у мене був час подумати про свій попередній спосіб життя з біблійної точки зору. Зробивши гіркі висновки з минулого, я бажаю стати вільною людиною і бути підданим Божого Царства. Тепер я вже є хрещеним Свідком Єгови».

В іншій тюрмі перебуває багато засуджених на 25 років за вбивство. Приходить на регулярне біблійне вивчення 12 чоловік. Один з них присвятив своє життя Єгові та охрестився, інші мають намір піти його стопами. Спостерігаючи за успішними результатами виховних методів, яких застосовують Свідки Єгови, начальник тюрми сказав: «У мене не 12, але 600 засуджених. Прошу, допоможіть мені перевиховати їх. Я дам вам усе необхідне, але прошу вас, приготуйте програму. Попіклуйтеся про них!»

Брати власне так і зробили. Вони запропонували біблійну програму, яка торкалася питань про мету життя, надію на майбутнє і доцільність покинення поганих вчинків. Вони також розповідали історію колишнього в’язня, який став Свідком Єгови і з часом був призначений старійшиною збору. Свідки також згадали фрагменти автобіографій злодія діамантів та наркомана, які пізнали правдуa. Двадцять в’язнів уважали, що програма була дуже цікавою і ставили багато запитань, декотрі навіть попросили розпочати з ними біблійне вивчення.

Перевірка віри і стійкості

Любачів є маленьким містечком з населенням у 12 000 і знаходиться біля кордону з Україною. Проповідницька діяльність тут почала розширюватися 1988 року, коли сюди приїхала група піонерів, щоб допомогти 12 місцевим вісникам. Тепер тут вже 72 активних вісника Царства і 1991 року до новозбудованого Залу Царства на святкування Спомину прибуло 150 осіб.

У червні 1991 року Любачів відвідав папа Іван Павло II. Але це не посприяло підтримці щирої віри серед людей. Багатьох з них хвилюють запитання та сумніви щодо мети життя і надії на майбутнє. Коли вони не можуть отримати від духівництва задовольняючої відповіді, то звертаються до Свідків Єгови. Хоч люди спочатку мають муки сумління за відмову від своєї релігії, біблійна правда, якої вони навчаються, допомагає їм бачити, що вони зробили правильне рішення.

Типовим є випадок Хонорати, яка тепер служить регулярним піонером. Близько року тому вона запитала ксьондза на сповіді, яке Боже ім’я. «Бог є любов — ось найкраще Боже ім’я»,— відповів ксьондз. Після того від додав: «Ти неначе цеберко криштально чистої води, куди хтось накапав чорнила. І цього вже не зміниш». Таким чином, вона отримала відповідь. «Тоді я вирішила, що треба стати Свідком Єгови,— говорить Хонората.— І цього теж вже не зміниш».

Майже кожний, хто навчався правди в Любачові, повинен був знести сильний, навіть фанатичний опір. Але це не відлякало їх від сприйняття біблійної правди і перебування на стороні Єгови.

Ельжбєта розповідає: «Спочатку мене побили вдома. Потім моя родина вдерлася у Зал Царства... Вони забрали мене додому і почали «чинити правосуддя» сучкуватою палицею. Мене били де попало тільки за те, що я спілкувалася із Свідками. Мене так сильно побили, що було потрібно негайної медичної допомоги і я опинилася в лікарні. Єгова допоміг і я вийшла звідти здоровою. Моя сім’я зреклась мене. Коли я пригадала про це ксьондзові, він принизив мене, кажучи: «Ти прийшла поскаржитися лише тому, що отримала декілька ляпасів?»

Інша сестра згадує: «Кожного року я їздила до Ченстохови і долала хрестну дорогу, бо вважала, що це обов’язок кожного щирого католика. Я все ще маю шрами на колінах». У віці 18 років вона пізнала правду і сказала ксьондзові та своїй сім’ї, що вона більше не повернеться до костьолу. Її дуже сильно побили, «так сильно, що я мала струс мозку,— розповідає вона.— Але в лікарні я настільки видужала, що змогла поїхати на обласний конгрес «Люблячі свободу люди». Я плакала від радості, спостерігаючи те, чого ніколи не бачила в Ченстохові — справжню єдність та любов серед людей, вільних від фанатизму. Яка ж щаслива я через те, що пізнала добрість Єгови і навчилася покладатися на нього». Єгова підкріпляє і підтримує тих, хто свого тягара покладає на нього (Псалом 55:23).

Багато полонених Вавилону великого в цій католицькій країні тепер беруть до уваги заклик: «Вийдіть із нього», як це відбувається і в інших країнах. Якщо на це воля Єгови, то ці безстрашні люди продовжуватимуть збирати ще більше «коштовностей», які розсипані по цілій Польщі. Безсумнівно, багато хто ще відгукнеться на заклик: «Прийди! І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!» (Об’явлення 18:4; 22:17).

[Примітка]

[Карта на сторінці 24]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ПОЛЬЩА

Штум

Познань

Крушвіца

Варшава

Сьрода-Сльонська

Ченстохова

Стшельці-Опольскі

Любачів

[Ілюстрація на сторінці 26]

Проповідування звістки про Царство в Крушвіці (Польща).