«Купа свідчення» у країні «Божої гори»

НА КАРТІ материка ви знайдете Камерун, якщо подивитеся на узбережжя Західної Африки, потім прослідкуєте уздовж Гвінейської затоки у східному напрямку до місця, де лінія узбережжя повертає на південь. Далі вниз на південь по узбережжю простягаються безкраї пляжі з чорним піском. Чорний пісок є наслідком вулканічної діяльності гори Камерун.

Ця гора конічної форми висотою 4070 метрів здіймається над оточуючим краєвидом. Коли призахідне сонце купає у своєму світлі схили гори Камерун, то вони феєрично відсвічують яскравими кольорами: рожевувато-бузковим, жовтогарячим, золотим та багряно-червоним. Море та болота поблизу відбивають ці барви, ніби дзеркало, так, що майже неможливо розрізнити, де закінчується небо й починається земля. Тож зрозуміло, чому анімістичні племена цього району назвали гору «Монґо ма лоба», що в перекладі означає «Колісниця богів», або більш поширена назва гори — «Божа гора».

Далі на південь простягаються кілометри пляжів з білим піском, обрамлених кокосовими деревами. Окрім ідилічного узбережжя, краєвид більшої частини країни становлять густі екваторіальні ліси, що простягаються до кордону з Конго та Центрально-Африканською Республікою і на північ до Нігерії та субсахарського Чаду. Західна частина країни гориста і багатьом туристам нагадує куточки Європи. Однак жаркий клімат не дає забути, що ви є лише за кілька кроків від екватора. Через розмаїття краєвиду Камеруну багато туристичних гідів описують цю країну як модель Африки в мініатюрі. Це враження підсилюється існуванням різних етнічних груп та понад 220 зареєстрованих мов і діалектів.

Якщо ви приїдете в Камерун, то можете зупинитися в одному з великих готелів у морському місті Дуала або ж у столиці Яунде. Однак у такому разі ви втратите можливість дізнатися щось про життя людей, особливо про життя більше як 24 000 Свідків Єгови, котрі зайняті у праці збирання «купи свідчення» по цілій країні «Божої гори»a. Чому б не проїхати через усю цю країну, щоб зустрітися з деякими з них? Ви не пошкодуєте, дослідивши країну Західної Африки.

Чим поїдемо: видовбаним з дерева каное, таксі бушу чи велосипедом?

Там, де Санага, найдовша річка Камеруну, впадає в океан, утворюється велика дельта. Свідки Єгови часто подорожують у цьому великому районі видовбаним з дерева каное, аби досягти усіх мешканців. Це роблять дев’ять вісників маленької групи в Мбіако. Двоє з них мешкають за 25 кілометрів від села Йойо. Їм треба добре повеслувати, аби дістатися до Мбіако, однак вони завжди є на християнських зібраннях. Роз’їзний наглядач, відвідуючи цю групу, запропонував показати відеофільм «Організація під назвою Свідки Єгови». Проте це легше сказати, ніж зробити. У такому віддаленому селі, де знайти відеомагнітофон, телевізор та електромережу, щоб увімкнути все це?

Під час тижня цих відвідин дехто з вісників завітав до пастора місцевої церкви. На диво, пастор тепло прийняв їх і вони порозмовляли з ним на духовні теми з Біблії. Помітивши, що у пастора був не лише відеомагнітофон, а й електрогенератор, брати набралися хоробрості й запитали, чи не можна позичити це обладнання. Оскільки пастору сподобалася біблійна розмова, то він погодився допомогти. У суботу ввечері 102 чоловіки прийшли на кіносеанс, у тому числі пастор та більшість членів церкви. Двоє Свідків з Йойо привезли кілька зацікавлених осіб двома каное. Вони не зважали на те, що їм довелося веслувати проти течії, яка утворилась через морський приплив. Перегляд відеофільму надзвичайно зворушив і підбадьорив їх, вони пишалися, що належать до такої великої організації, яка поставила собі за мету прославляти Єгову.

Аби дістатися до місць, куди не доплисти каное, можна скористатися таксі бушу. На стоянках, де ці таксі очікують пасажирів, завжди вирує життя. Легко розгубитися серед продавців холодної води, торговців бананами та хлопців-кондукторів. Робота хлопців-кондукторів полягає в тому, щоб набрати пасажирів у таксі бушу, які усі, за їхніми словами, «готові вирушати». Однак це їхнє «готові» не треба сприймати в буквальному значенні слова. Мандрівникам треба чекати години, а часом навіть і дні. Коли врешті усі пасажири втиснулися досередини, а водій уклав багаж, сумки з продуктами, а часом навіть живих курчат і цапів на дах, тоді таксі бушу починає рухатися по нерівних курних дорогах.

Один роз’їзний служитель, стомившись від такого виду транспорту, вибрав незалежність. Тепер він подорожує велосипедом. Він каже: «З того часу як я вирішив подорожувати велосипедом від збору до збору, я завжди прибуваю вчасно. Щоправда, подорожі займають кілька годин, але принаймні мені не треба гаяти день або два, чекаючи на таксі бушу. У сезон дощів деякі дороги майже повністю зникають через повінь. Мушу знімати черевики, аби перебиратися через ці потоки твані й води. Якось мій один черевик впав у такий потік і його знайшли аж через кілька тижнів: дочка одного Свідка випадково злапала його, ловлячи рибу! Я тішуся, що можу знову носити цю пару черевиків після того, як один з них провів трохи часу з рибою. Іноді я проходжу через терени, де Свідки Єгови ніколи не проповідували. Селяни завжди запитують, що я приніс. Тому я завжди тримаю журнали й брошури напохваті. Кожного разу, зупиняючись, я пропоную ці біблійні публікації і коротко свідчу. Я вірю, що Єгова зростить ці зерна правди».

У серці країни

Свідки Єгови намагаються донести добру новину про Царство навіть до серця Камеруну, у села, заховані далеко в лісах. Для цього потрібно багато зусиль, однак наслідки зворушують.

Мері, повночасна служителька, почала біблійне вивчення з молодою дівчиною на ім’я Арлет. Наприкінці першого вивчення Мері попросила Арлет провести її до дверей, такий звичай у цій частині Африки. Проте дівчинка пояснила, що майже не може ходити через біль у ногах. Ноги Арлет були заражені видом бліх, самиці яких прогризають ходи у тілі, через що з’являються нариви. Мері сміливо повитягувала усіх бліх. Згодом вона також дізналася, що тої ночі дівчинку мучили демони. Мері терпляче пояснила, як покладатися на Єгову, чітко прикликаючи його ім’я вголос у молитві (Приповістей 18:10).

Арлет робила швидкий поступ. Спочатку її родина не бачила нічого поганого у тому, що вона вивчає, завдяки чудовим змінам, котрі відбулися в ній як у фізичному, так і в інтелектуальному плані. А втім, коли вони зрозуміли, що вона хоче стати Свідком Єгови, то заборонили їй навчатися далі. Через три тижні мати Арлет, побачивши, як засумувала її донька, зустрілася з Мері й попросила продовжувати вивчення.

Коли прийшов час районного конгресу, Мері заплатила водію таксі, щоб він возив Арлет обидва дні. Але водій не погодився під’їхати до будинку Арлет, вирішивши, що не зможе проїхати стежиною, яка вела до шляху. Тож Мері сама привела дівчинку до дороги. Безсумнівно, Єгова поблагословив ці зусилля. Нині Арлет відвідує усі зустрічі збору. Мері невтомно заходить за нею, щоб допомогти їй дійти. Разом вони йдуть 75 хвилин в один бік. Оскільки недільне зібрання починається вранці о 8:30, то Мері мусить виходити з дому о 6:30, але вони завжди приходять вчасно. Арлет сподівається невдовзі символізувати своє присвячення водним хрещенням. Мері говорить: «Той, хто не бачив її, коли вона почала вивчення, не може уявити собі, наскільки вона змінилася. Я щиро дякую Єгові за те, що він так благословив її». Авжеж, Мері є добрим прикладом жертовної любові.

На півночі

Північний Камерун відзначається контрастами й несподіванками. Під час сезону дощів він перетворюється на великий парк з буйною рослинністю. Але коли палить немилосердне сонце, то в’яне уся трава. Опівдні, коли сонце стоїть у зеніті й тяжко знайти затінок, вівці туляться попід стінами будинків з червоної глини. Посеред піску й сухої трави єдиними залишками зелені є кілька листочків баобабів. Хоча й вони не є такими великими, як їхні брати в екваторіальних лісах, але такі ж витривалі. Їхня здатність витримувати суворе довкілля добре ілюструє ревність і мужність кількох Свідків, які перебралися у цей район, щоб і тут засяяло світло правди.

Деякі збори у цій території розділяє відстань 500—800 кілометрів, і тому брати сильно відчувають ізольованість. Однак люди надзвичайно цікавляться правдою. Свідки з інших районів перебираються сюди, щоб допомагати. Вони мусять вивчати місцевий діалект, фуфулде, аби бути ефективними у служінні.

Свідок з Гаруа вирішив провести кілька днів, проповідуючи у своєму рідному селі десь за 160 кілометрів. Він знайшов зацікавлених людей, але дорожнеча проїзду не давала йому змоги приїжджати регулярно. Через кілька тижнів цей Свідок отримав листа від одного із зацікавлених, котрий благав його приїхати знову. У брата все ще не вистачало грошей для проїзду, тому він не зміг поїхати. Уявіть собі його здивування, коли цей зацікавлений з’явився в його домі в Гаруа, аби повідомити йому, що десятеро чоловік у цьому селі чекають, коли він приїде!

В іншому селі, недалеко від кордону з Чадом, група з 50 зацікавлених організувала власне біблійне вивчення. Вони зробили так, що троє з них відвідували зібрання найближчого збору в Чаді. Повернувшись, ці троє проводили біблійне вивчення з цілою групою. Достоту тут можна застосувати Ісусові слова: «Жниво справді велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав» (Матвія 9:37, 38).

Свідчення по містах

Після багатьох років нестачі літератури в Камеруні вже коло двох років журнали «Вартова башта» і «Пробудись!» можна вільно отримувати. Ці журнали викликають сильне захоплення й зацікавлення, оскільки багато людей читають їх вперше. Молоде подружжя спеціальних піонерів, призначених в одне велике місто, розповсюдило 86 журналів у перший ранок свого проповідування в новій території. Дехто з вісників розповсюджує до 250 журналів лише за один місяць! У чому таємниця такого успіху? Вони пропонують журнали кожному.

Один Свідок, котрий працює в конторі, куди приходить багато відвідувачів, завжди залишає журнали на видному місці. Одна жінка подивилася на журнали, але не взяла жодного. Свідок побачив її інтерес і запропонував їй один примірник, котрий вона взяла. Він здивувався, коли вона прийшла знову наступного дня. Та жінка не лише хотіла зробити внесок за журнал, який взяла, а й попросила ще. Чому? Вона була жертвою зґвалтування і тому вибрала журнал на цю тему. Усю ніч вона читала й перечитувала дані в журналі поради. Відчувши значне заспокоєння, вона захотіла дізнатися більше про Свідків Єгови.

Навіть малі діти можуть брати участь у поширенні біблійної звістки про надію. Коли вчитель сказав шестирічній дівчинці Свідків заспівати католицький гімн, вона відмовилася, пояснивши, що є Свідком Єгови. Тоді вчитель попросив заспівати одну з її релігійних пісень, щоб він зміг поставити оцінку. Вона вибрала пісню за назвою «Божа обіцянка Раю» і проспівала її з пам’яті. Вчитель запитав її: «Ти співала про рай у своїй пісні. Що таке цей рай?» Дівчинка пояснила, що Бог має намір встановити незабаром на землі Рай. Здивований такою відповіддю, він попросив в її батьків книжку, яку вона вивчала. Він хотів поставити їй оцінку на основі цієї книжки, а не на основі того, чого її вчили на уроках релігії. Батьки запропонували вчителеві, що коли він хоче поставити їй оцінку правильно, то мусить сам навчатися. З ним почали біблійне вивчення.

Плануєте приїхати?

Нині у багатьох куточках землі люди байдужі до доброї новини про Царство. Ані Бог, ані Біблія не цікавлять їх. Інші паралізовані страхом і просто-таки відмовляються відчиняти двері незнайомцям. Це створює труднощі для Свідків Єгови у служінні. Але наскільки все інакше в Камеруні!

Проповідування від дому до дому є насолодою. Замість того щоб стукати, звичайно треба погукати: «Конґ-конґ-конґ». Потім голос із середини запитує: «Хто там?», після чого ми представляємося як Свідки Єгови. Зазвичай батьки говорять своїм дітям принести лавочки й поставити їх у затінку дерева, наприклад, мангового. Потім ми приємно проводимо час, пояснюючи, що таке Боже Царство й що воно зробить, аби звільнити людство від поганих умов.

Після подібної розмови одна пані вилила своє серце, сказавши: «Мені тяжко усвідомлювати, що я не знаходжу правди, яку шукала, у релігії, в котрій була народжена й у котрій постарілася. Я дякую Богові, що він показав мені правду. Я була дияконисою у своїй церкві. По одному тижню статуя Діви Марії була в домах усіх дияконів, щоб кожен міг висловити їй свої прохання. Я завжди просила Марію допомогти мені знайти правду. А тепер Бог показав мені, що правда не з нею. Я вдячна Єгові».

Тож коли ви відчуєте потребу зазнати сильної радості у проповідуванні доброї новини про Боже Царство, чому б не відвідати цей куточок Західної Африки? Окрім того що ви познайомитеся з «Африкою в мініатюрі», подорожуючи каное, таксі бушу чи велосипедом, ви також допоможете у збиранні «купи свідчення», яке проводиться зараз у країні «Божої гори».

[Примітка]

[Відомості про джерело, сторінка 22]

Карта: Mountain High Maps® Copyright © 1995 Digital Wisdom, Inc.