Я на власні очі могла побачити, що каже Біблія

ВПЕРШЕ я почула про Свідків, коли вчилася в технікумі в Кутаїсі. Сусідка сказала мені, що вони не поклоняються іконам і не вірять, що Ісус — Всемогутній Бог. Це суперечило вченням, які мені прищепили в православній церкві.

Коли влітку 1992 року я повернулась до рідного міста Цагері, то помітила, що Свідки дуже активні й тут. Моя мама чула багато позитивного про Свідків, а я мала до них упередження, тому вона заохотила мене: «Піди й сама розберись, чого вони вчать».

Двоє піонерів, Павле і Паата, регулярно відвідували сім’ю, яка жила по сусідству. Чимало сусідів приходили і слухали їх та ставили запитання. Я вирішила теж піти й послухати. На кожне моє запитання брати відкривали Біблію і просили прочитати той чи інший вірш. Це справило на мене надзвичайне враження, адже я на власні очі могла побачити, що каже Біблія.

Невдовзі я долучилась до групи, з якою брати вивчали Біблію. Наступного літа десятеро з нас охрестилися. Згодом моя мама теж стала Свідком Єгови.

Я дуже вдячна братам, що вони відкривали Біблію і давали можливість самій прочитати відповіді на мої запитання. Це допомогло покласти край внутрішній боротьбі, яку я відчувала через те, що мої вірування поставили під сумнів. Тепер я сама стараюся використовувати в служінні такий метод.