«Чи справді Бог засуджує людей на муки в пеклі?»
«Ви вивчаєте теологію?»
Таке запитання здивувало Джоуела й Карла. Ці два юнаки, добровільні працівники всесвітнього центру Свідків Єгови в Брукліні, розглядали книжки у сусідньому книжковому магазинчику. У той час як Джоуел переглядав біблійну конкорданцію, Карл почав переказувати другові розмову, яку він мав у служінні. Почувши, про що розмовляють хлопці, чоловік, котрий стояв поряд, вирішив підійти до них.
Цього чоловіка більше цікавило, чи юнаки відвідують теологічні заняття. Він пояснив: «Я єврей. Дехто з моїх друзів-християн сказали, що оскільки Ісус відкинув євреїв, то я горітиму в пеклі. Це дуже непокоїть мене. На мою думку, несправедливо, щоб люблячий Бог застосовував таку кару. Чи справді Бог засуджує людей на муки в пеклі?»
Джоуел та Карл пояснили тому щирому чоловікові, що серйозно вивчають Біблію. Юнаки зачитали йому зі Святого Письма, що мертві перебувають у стані несвідомості й просто сплять сном смерті, очікуючи воскресіння. Вони не відчувають жодних мук і не страждають у пекельному вогні (Псалом 146:3, 4; Екклезіяста 9:5, 10; Даниїла 12:13; Івана 11:11—14, 23—26). Під кінець 45-хвилинної розмови чоловік дав Джоуелу та Карлу свою адресу і попросив, щоб вони детальніше вияснили його запитання.
Якщо пекло було б місцем вогняних мук, чи хтось хотів би потрапити туди? Наприклад, патріарх Йов, бажаючи змінити своє жалюгідне становище, просив: «Якби ти в шеолі [пеклі] мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів» (Йова 14:13). Звичайно, Йов не вважав, що шеол, тобто пекло,— це місце мук. Швидше він шукав там сховку. Смерть — це стан небуття, а біблійне пекло, або шеол,— це спільна могила людства.
Якщо ви хочете більше дізнатись про те, що з нами стається після смерті, а також яку надію ми можемо мати після смерті, тоді сердечно запрошуємо вас відгукнутися на пропозицію, подану нижче.