Що може справді об’єднати людей?

ХОЧ БИ яких вірувань ви дотримувались, все ж, мабуть, погодитесь, що майже у всіх релігіях є ті, хто любить правду. Людей, котрі глибоко цінують правду і прагнуть знайти її, можна зустріти серед індусів, католиків, євреїв та представників інших віросповідань. Однак виглядає на те, що релігія спричиняє поділення між людьми. Дехто навіть використовує її для лихих цілей. Але чи прийде такий час, коли щирі люди з усіх релігій — люди, які люблять праведність та правду,— об’єднаються? Чи вони зробили б це заради спільної мети?

Як же бентежить те, що релігія дедалі частіше призводить до поділень! Ось кілька прикладів. У Шрі-Ланці точиться боротьба між індусами і буддистами. Протестанти, католики та прихильники юдаїзму теж проливають кров у багатьох сутичках. Так звані християни воюють з мусульманами в Боснії, Індонезії, Косово й Чечні. А в березні 2000 року загинуло 300 нігерійців під час дводенної баталії, яка мала релігійне підґрунтя. По суті, до страшенної жорстокості у цих конфліктах призвела релігійна ненависть.

Щиросердих людей часто жахає те, що робиться в ім’я релігії. Скажімо, багато парафіян просто вражені, що в деяких церквах потурають священнослужителям, винуватим у сексуальній нарузі над дітьми. Інших людей теж дуже спантеличує непогодженість у багатьох «християнських» сектах щодо питань, пов’язаних з гомосексуалізмом і абортами. Як видно, релігія не об’єднує людей. Проте в багатьох релігійних громадах є люди, які дійсно люблять правду. Це можна побачити з нижченаведених випадків.

Вони жадали знайти правду

Фіделія була щирою і відданою парафіянкою католицької церкви Сан-Франциско в місті Ла-Пас (Болівія). Вона падала ниць перед образом Марії і ставила найдорожчі свічки перед розп’яттям. Щотижня ця жінка жертвувала чимало харчів, щоб священик роздавав їх бідним. Однак п’ятеро дітей Фіделії померли ще немовлятами, їх навіть не встигли охрестити. Священик сказав їй, що всі вони страждають у темному лімбі. Фіделія ніяк не могла зрозуміти: якщо Бог любить нас, хіба таке можливо?

Тара — лікар. Вона виростала в Катманду (Непал) в індуській сім’ї. Дотримуючись багатовікових традицій предків, Тара поклонялася своїм богам в індуських храмах і тримала вдома ідоли. Але її непокоїли запитання: чому у світі стільки страждань? Чому люди помирають? Та вона не знаходила на них переконливих відповідей у вченнях своєї релігії.

Пан’я виховувався в сім’ї буддистів у будинку, який стояв поряд з каналом в Бангкоку (Таїланд). Його вчили, що страждання — це результат вчиненого в попередніх життях, а уникнути страждань можна лише тоді, коли викорениш усі бажання. Як і решту буддистів, його напучували, що потрібно глибоко поважати мудрість буддійських монахів, котрі щоранку приходили до його дому за пожертвами. Пан’я займався медитацією і збирав різні зображення Будди, вірячи, що вони захистять його. Після нещасного випадку йому паралізувало ноги. Пан’я побував у різних буддійських монастирях, щиро сподіваючись на чудесне зцілення. Однак він не діждався ані зцілення, ані духовного просвітлення. Натомість цей чоловік втягнувся у спіритизм.

Верджіл народився у США. Приєднавшись у коледжі до чорношкірих мусульман, він завзято розповсюджував їхню літературу, в якій говорилося, що білошкіра людина — це диявол. На думку тих мусульман, саме тому білі так жорстоко знущалися з чорношкірих. Верджіл був щирим прихильником цієї організації, все ж його непокоїли запитання: хіба усі білі люди погані? Чому в тій релігійній течії стільки справ зводяться до грошей?

Хоча Чаро виросла в Південній Америці, де головно сповідують католицизм, вона була відданою протестанткою. Чаро раділа, що не була втягнута в ідолопоклонство, яке її оточувало. Їй подобалося щонеділі ходити в церкву на богослужіння, котрі викликали в неї емоційне піднесення. На них вона разом з усіма вигукувала «алілуя», співала релігійні пісні й танцювала. Чаро непохитно вірила, що спасенна й народжена знову. У церкві вона віддавала десятину свого заробітку, а коли її улюблений телепроповідник наголосив на потребі в пожертвах, Чаро надіслала йому гроші для дітей у Африці. Однак, запитавши пастора, чому люблячий Бог мучить душі в пеклі, ця жінка зрозуміла, що пастор не може відповісти на її запитання. Згодом вона теж довідалася, що її пожертви не надіслали африканським дітям.

Хоча ці п’ятеро осіб мають різне походження, в них було щось спільне: вони любили правду і дуже хотіли знайти точні відповіді на свої запитання. Чи правдиве поклоніння змогло б їх об’єднати? На це відповість наступна стаття.

[Ілюстрація на сторінці 4]

Чи можлива справжня єдність між людьми різного походження?

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]

G.P.O., Jerusalem