Поширення біблійної правди в Португалії

ВІД Каміньї на півночі до Віла-Реал-ді-Санту-Антонью на півдні тисячі яскравих рибальських човнів усіяли 800-кілометрове узбережжя Португалії, яке омиває Атлантичний океан. Рибалки, «ті, хто по морю пливе кораблями», вже протягом сторіч постачають вдосталь риби на столи португальців (Псалом 107:23).

За останні 70 років у Португалії проводився ще інший вид рибальства. Свідки Єгови докладають зусиль, щоб донести добру новину десяткам тисяч символічних рибин (Матвія 4:19). У травні 1995 року було досягнуто найвищого числа вісників Царства — 44 650 чоловік, це становить відношення 1 вісник на 210 мешканців. По деяких містах на одного вісника припадає у два рази менша кількість жителів.

Оскільки працівників так багато, деякі проповідницькі терени опрацьовуються майже щотижня. Тому португальські Свідки застосовують різноманітні вступи, аби поділитися своєю біблійною надією з іншими. Справді, вони цінують те, наскільки важливо доносити біблійну правду всіма способами, які можливі (1 Коринтян 9:20—23).

Вони допомагають людям, яких цікавить релігія

Згідно з переписом 1991 року, 70 відсотків жителів Португалії, котрим більше 18 років, є римо-католиками. Усупереч цьому, люди мало знають про Біблію. Газета «Жорнал ді нотісаш» писала: «Це одна з найбільших трагедій католицького світу — незнання Біблії!» У чому справа? Португальська газета «Еспресу» підказує відповідь. Повідомляючи про зустріч 500 священиків у Фатімі, газета говорить: «Згідно із словами прелата, священику необхідно звільнити себе від нескінченної кількості справ, аби бути в змозі відновити своє виняткове становище «вісника». (...) Якщо священик з усіх сил проповідуватиме Євангеліє, то не матиме часу для інших справ».

На противагу цьому Свідки Єгови в Португалії доносять біблійну правду всіма можливими способами. Таким чином, багато щирих католиків набувають знань з Біблії.

Карлота була щирою католичкою й членом молодіжної групи релігійного ордену. Вона також була вихователькою в дитячому садку, де працював Антонью, Свідок. Антонью, як сталий піонер, повночасний служитель, завжди намагався поговорити зі своїми співпрацівниками про Біблію під час обідньої перерви. Одного разу Карлота запитала його про пекло й поклоніння Марії. Антонью показав їй, що́ на ці теми говорить Біблія, і так розпочалися численні біблійні розмови. Коли Карлота вперше прийшла на зібрання у місцевий Зал Царства, то була дуже вражена. Однак час зібрань співпадав із часом зібрань релігійного ордену, до якого вона належала. Вона усвідомила, що мусить зробити вибір. Як же вона вчинить?

Карлота зібрала усю молодіжну групу й пояснила з Біблії, чому йде від них. Усі критикували її рішення, окрім однієї молодої дівчини, на ім’я Стела, котра дуже уважно слухала. Коли Карлота заговорила з нею згодом, Стела поставила дуже багато запитань про походження й зміст життя. Карлота залишила їй книжку «Як виникло життя? Шляхом еволюції чи творення?»a і розпочала біблійне вивчення.

Тим часом Карлота зробила духовний поступ й охрестилася в червні 1991 року, а через шість місяців почала повночасне піонерське служіння. У травні 1992 року Антонью й Карлота побралися і далі разом служать піонерами у сусідньому зборі, де більша потреба. А що сталося із Стелою? Вона охрестилася в травні 1993 року і зараз є сталою піонеркою.

Молодий Франсішко був дуже релігійною людиною. Щонеділі вранці він відвідував месу, в після обіду — вечірню. Він служив ри́зничим, допомагаючи ксьондзу під час меси. Він навіть молився до Бога, щоб той зробив його колись «святим»!

Франсішко надзвичайно хотів мати Біблію, тож одного разу друг позичив йому її. Він здивувався, коли побачив, що Бог має ім’я Єгова (Вихід 15:3; Псалом 68:4, Дерк.). А коли він прочитав у Вихід 20:4, 5, що Бог забороняє вживати в поклонінні образи, то був здивований ще більше! Знаючи, що церква повна образів, він часто молився до Бога, аби допоміг йому зрозуміти цю невідповідність. Через кілька днів він зустрів колишнього однокласника й запитав його, чому той покинув вечірню школу.

— Я відвідую зараз кращу вечірню школу,— відповів друг.

— Що ж це за школа і що ти вивчаєш? — запитав Франсішко. Він був зовсім не готовий до відповіді друга.

— Я вивчаю Біблію в Залі Царства Свідків Єгови,— сказав йому друг.— Хочеш піти зі мною?

Франсішко не міг повірити своїм очам, коли вперше прийшов на зібрання: щасливі, усміхнені люди приязно спілкуються одне з одним, діти сидять зі своїми батьками й уважно слухають те, що говориться.

«Я не знав там нікого, однак почував себе частиною родини!» — вигукнув Франсішко. З того часу він почав регулярно відвідувати зібрання. Тепер Франсішко служить старійшиною у зборі й разом з дружиною та двома дітьми чекає сповнення величних обітниць з Божого Слова.

Проповідування правди родичам

Мануела, стала піонерка з Лісабона, мала багатий вилов духовної риби через те, що була наполегливою та свідчила усім, у тому числі й родичам. Серед них був і її рідний брат, Жозе-Едуардо, котрий володів мистецтвом бою й зброєю. Він так часто порушував закон, що зрештою йому висунули 22 обвинувачення й засудили на 20 років позбавлення волі. Жозе-Едуардо був настільки жорстоким, що навіть в’язні боялися його, тому він сидів у одиночній камері.

Сім років Мануела терпляче відвідувала Жозе-Едуардо, але він завжди відкидав її звістку з Біблії. Кінець-кінцем, коли була видана книжка «Як виникло життя? Шляхом еволюції чи творення?», він взяв її і розпочалося біблійне вивчення. Не гаючи часу, він став робити величезні зміни у своїй поведінці. Тільки через тиждень він особисто свідчив 200 в’язням, а наступного тижня ще 600. Він навіть отримав дозвіл відвідувати в’язнів в іншому блоці. Завдяки дивовижній зміні в його поведінці вирок був зменшений до 15 років. Відсидівши 10 років, він був випущений на поруки. Після цього проминуло вже п’ять років, і тепер Жозе-Едуардо — охрещений Свідок Єгови й службовий помічник у місцевому зборі. Справді, це випадок, коли ‘замешкав вовк із вівцею’! (Ісаї 11:6).

Завдяки наполегливим зусиллям у свідченні своїй родині Мануела змогла допомогти своєму чоловіку та чотирьом іншим членам родини стати активними у служінні Єгові. Її чоловік зараз є службовим помічником.

«Я випхаю їх у плечі»

Марія-ду-Кармо жила у передмісті Лісабона, коли її відвідали Свідки. Їй сподобалося те, що почула від них, тож вона запитала свого чоловіка Антонью, чи може мати біблійне вивчення вдома. «Навіть не думай про це! — відповів він.— Якщо я колись зустріну Свідків Єгови в нашому домі, то випхаю їх у плечі». Між іншим, Антонью був вчителем карате й мав чорний пояс третього ступеня. Тому Марія-ду-Кармо вирішила вивчати Біблію деінде.

Згодом Антонью збирався в Англію на восьмиденні курси з карате, і Марія-ду-Кармо дбайливо запакувала в його валізу публікацію «Моя книга біблійних оповідань»b. Оскільки Антонью мав багато вільного часу під час подорожі, то прочитав книжку. Коли він повертався додому, літак, яким він летів, потрапив у грозу й не міг приземлитися. Вперше у своєму житті Антонью молився до Єгови.

Коли Антонью повернувся додому, Свідки, котрі проводили вивчення з його дружиною, запросили його на зібрання. Він пішов і був вражений тим, наскільки привітно всі ставилися до нього. Було домовлено про біблійне вивчення, й незабаром Антонью зрозумів, що мусить зробити відповідні рішення. Усе закінчилося тим, що він порвав з карате й почав навчати своїх учнів, як жити мирно вже тепер і вічно. Один з його учнів, котрий також мав чорний пояс, тепер є охрещеним християнином.

А що до Антонью, то він охрестився у квітні 1991 року. Через день після свого хрещення він почав служити допоміжним піонером. А через шість місяців розпочав стале піонерське служіння й невдовзі проводив 12 домашніх біблійних вивчень. У липні 1993 року він був призначений службовим помічником у зборі.

У часто опрацьовуваній території

У багатьох частинах країни територія опрацьовується майже щотижня. Як же Свідкам ефективно займатися своєю «рибальською» діяльністю?

Джао намагався познайомитися з кожним мешканцем у кожному домі. Коли він відвідував одну жінку, то запитав, чи ще хтось мешкає в цій квартирі. Жінка відповіла, що тут живуть її чоловік та два сини, але їх важко застати вдома, бо вони працюють і повертаються тільки ввечері. Отже, Джао пішов далі й відвідував інших людей на терені. Приблизно через півтори години до нього підійшов чоловік.

— Ви казали, що хочете поговорити зі мною,— сказав чоловік до Джао.— Скажіть, що ви хочете.

— Вибачте, але я не знайомий з вами,— відповів заскочений несподіванкою Джао.— Хто ви такий?

— Я Антонью й живу трохи вище на цій вулиці. Ви сказали моїй матері, що хочете порозмовляти з рештою нашої родини, тому я прийшов, аби дізнатися, чого ви хочете.

Джао дав Антонью ґрунтовне свідчення і розпочав з ним біблійне вивчення. Після двох зустрічей Антонью попросив, щоб вивчення проводилося двічі на тиждень. Лише через чотири місяці він пішов з Джао проповідувати добру новину на своїй вулиці. Ще через три місяці він охрестився. Нещодавно його мати також почала вивчати Біблію. Наскільки ж важливо докладати зусиль, аби порозмовляти в служінні з усіма членами родини!

Такі захопливі випадки показують, що у водах Португалії ще багато духовної риби. Єгова благословляє там працьовитих Свідків тисячами прогресивних біблійних вивчень. Вони шукають все більше й більше способів, щоб донести усім біблійну правду, тому справджуються слова апостола Павла до християн у Филипах: «Всѣми способами проповѣдає ся Христосъ» (Филип’ян 1:18, Бачинський).

[Примітки]

[Карта на сторінці 23]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ІСПАНІЯ

ПОРТУГАЛІЯ

[Ілюстрації на сторінках 24, 25]

Свідки в Португалії використовують кожну нагоду, щоб донести біблійну правду.