Покарані за віру

У 1685 році король Людовік XIV скасував Нантський едикт. Протестантизм опинився під забороноюa. Біля 1500 протестантів засудили до галер за те, що вони не навернулися на католицизм або намагалися втекти з країни. Саме так покарали «єретиків» 1545 року, коли за наказом короля Франціска I впродовж тижня на галери заслали 600 вальденсівb. Під час правління Людовіка XIV, так званого «найхристияннішого короля», переслідування набрало більшого розмаху.

Чому протестантів засилали на галери? Котрийсь із королівських чиновників пояснив: «Навернути єретиків можна тільки силою і ніяк інакше». Один історик додає: «Король сподівався, що, вдихнувши «повітря галер», більшість засуджених протестантів одразу ж залишать свою релігію, за яку стільки вистраждали». Проте вони так і не зробили цього, навіть в обмін на волю. Тому католицькі капелани, які були на суднах, часто підбурювали, щоб тих іновірців жорстоко карали прилюдними побоями. Дехто з них гинув, а в декого до кінця життя залишалися рубці.

Всупереч такій жорстокості, протестанти активно розповідали про свою віру іншим. Як наслідок, декотрі особи, в тому числі принаймні один католицький капелан, навернулися на протестантизм. Освічених протестантів, котрих вважали найнебезпечнішими, забирали з човнів і кидали помирати до темниць. Однак це не завадило веслярам-протестантам допомагати одні одним, вони навіть вчили письма своїх неграмотних товаришів.

Ці засуджені не забували, чому їх переслідують. Протестант П’єр Сер написав: «Чим більше я страждаю, тим більше люблю правду, за яку терплю». У багатьох країнах жахалися, коли чули про релігійне переслідування на території Франції. У 1713 році англійська королева Анна наполягла, аби звільнили багатьох засуджених. Парадоксально, що до того протестантам забороняли залишати межі Франції, тепер же їх звідти виганяли.

Однак французи й досі пам’ятають про них. Стикаючись з труднощами, вони часто вигукують: «Кел ґалер!», дослівно: «Що за галера!» Багато відомостей про життя на галерах ми маємо завдяки автобіографіям веслярів-протестантів. Незважаючи на жорстоке релігійне переслідування, вони утворили організацію взаємної допомоги та моральної підтримки. Щоб вижити, важливо було виявляти витривалість та надію, а компроміс не вважався виходом.

[Ілюстрація на сторінці 15]

У перекладі з французької напис на картині означає: «Як у надійний і справедливий спосіб навертати єретиків на католицьку віру». Картина датована 1686 роком.