Людська щедрість

Брати в Європі знову були готові допомогти. Бюро Свідків Єгови в Лув’є (Франція) звернулося до зборів у долині річки Рона, до зборів у Нормандії та деяких у Парижі. Справдився ще один біблійний принцип: «Хто скупо сіє,— той скупо й жатиме, а хто сіє щедро,— той щедро й жатиме! Нехай кожен дає, як серце йому призволяє,— не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Коринтян 9:6, 7).

Тисячі людей з радістю скористалися можливістю поділитися з іншими. Коробки та мішки з одягом, взуттям та іншими речами почали надходити в Зали Царства, а потім їх перевозили у філіал Свідків Єгови у Франції. Там 400 добровольців були готові взяти участь у наступній стадії операції «Допомога Заїру». З надходженням пожертвуваних речей добровольці сортували, складали й запаковували одяг у коробки, котрі ставилися на піддони по 30 штук. Діти подумали про своїх братиків і сестричок в Африці й надіслали їм іграшки: блискучі машинки, дзиґи, ляльки та плюшевих ведмедиків. Іграшки запаковувалися разом з речами, необхідними для життя. Всього дев’ять 12-метрових контейнерів було завантажено й відправлено в Конго.

Скільки ж гуманітарної допомоги було надіслано в Центральну Африку стараннями кількох тисяч Свідків з Бельгії, Франції та Швейцарії? На червень 1997 року загальна кількість складала 500 кілограмів ліків, 10 тонн печива з високим вмістом білка, 20 тонн інших харчових продуктів, 90 тонн одягу, 18 500 пар взуття та 1000 ковдр. Також пересилалася літаками біблійна література. Все це приймалося з великим цінуванням, приносило біженцям потіху та допомагало їм справлятися з випробуваннями. Вартість поставок складала в загальному майже 1 000 000 американських доларів. Такі пожертви є доказом існування братерства й любові серед служителів Єгови.

Розповсюдження допомоги в Конго

Коли допомога почала надходити в Конго, двоє братів і одна сестра приїхали з Франції, щоб працювати з місцевими комітетами допомоги. Про вдячність конголезьких Свідків Жозлін розповіла: «Ми отримали багато листів з подяками. Одна вбога сестра подарувала мені оздобу з малахіту. Інші дарували нам свої фотографії. Коли ми від’їжджали, сестри цілували, обіймали мене й також плакали. Я теж розплакалася. Багато хто говорив такі слова: «Єгова добрий. Єгова думає про нас». Вони визнали, що честь за отримане належить Богові. У той час, коли ми роздавали їжу, брати й сестри хвалили Єгову у піснях Царства. Це було дуже зворушливо».

Лікар на ім’я Лоік був членом тієї групи. У Залі Царства скупчилося багато людей, котрі терпеливо чекали своєї черги на прийом до цього лікаря. Одна конголезька сестра хотіла зробити щось добре, тому напекла і роздала всім у черзі до лікаря біля 40 коржиків. Оскільки там було близько 80 людей, то кожному дісталося по пів коржика.

Християнська любов на ділі

Серед тих у Франції, хто завзято брав участь в операції «Допомога Заїру», була Рут Деней. У дитинстві через свою християнську віру вона потрапила у нацистський концентраційний табір. Вона каже: «Ми так раділи, що можемо щось зробити для наших братів і сестер в Африці! Але я раділа ще більше. У 1945 році, коли ми повернулися додому з Німеччини, то зовсім нічого не мали. Навіть одяг, який ми носили, був позичений. Але невдовзі ми отримали матеріальну допомогу від духовних братів з Америки. Тож ця операція допомоги нашим братам в Африці дозволила мені віддячити за доброту, яка була виявлена нам колись давно. Який же привілей належати до такої великої родини братів, котрі виявляють християнську любов на ділі!» (Івана 13:34, 35).