ЩЕ ХЛОПЧИКОМ Антуан Скалецький мав поні, з яким ніколи не розлучався. Вони стомлено перевозили вугілля тьмяними тунелями шахти на глибині 500 метрів. Батько Антуана під час аварії на шахті отримав поранення, і сім’я змушена була послати сина тяжко працювати на шахті по дев’ять годин щодня. Одного разу Антуан мало не загинув під землею.

Антуан був одним з багатьох дітей, які народилися у Франції в сім’ї польських іммігрантів у 1920—1930-х роках. Чому поляки іммігрували до Франції? Коли Польща знову отримала незалежність після Першої світової війни, перенаселеність там стала серйозною проблемою. Однак Франція втратила у війні понад мільйон людей і дуже потребувала шахтарів. Тому у вересні 1919 року французький і польський уряди підписали імміграційну угоду. До 1931 року кількість поляків у Франції сягнула 507 800, і багато з них оселилося в шахтарських регіонах на півночі.

Роботящі польські іммігранти привезли свою культуру, в тому числі глибоку релігійність. «Мій дідусь Юзеф шанобливо висловлювався про Святе Письмо, така повага передалась йому від його батька»,— пригадує Антуан, якому тепер 90.

Сім’я Антуана довідалась про Дослідників Біблії від його дядька, який вперше прийшов на їхнє зібрання в 1924 році.

Щоб навчати цих нових вісників, французький філіал призначив у 1948 році перших районних наглядачів. З п’яти братів четверо були поляками, в тому числі Антуан Скалецький.