Незабутня подія у Франції
«НІ — МІСТУ ЄГОВИ!» — оголошували написи на плакатах, які можна було побачити по цілому місті. «Усі виступімо проти проекту Єгови»,— закликала одна опозиційна група. Буквально сотні статей у пресі ознайомили громадськість з цим питанням. Стали збирати підписи до петицій; поштові скриньки були переповнені понад півмільйоном буклетів, у яких писалося про той проект. Що це за проект, який так схвилював спокійне містечко Лув’є, розташоване на північному заході Франції? Наміри побудувати новий філіал та житлові будинки Свідків Єгови.
Єгова зрощує
Свідки Єгови розпочали свою діяльність у Франції ще наприкінці ХІХ століття. Перший склад біблійної літератури був відкритий у 1905 році на півдні Франції в селі Бовен, а в 1919 році в Парижі вже діяло невеличке бюро. Офіційно філіал тут був відкритий 1930 року, і наступного року працівники бюро оселилися в Бетелі на півночі від Парижа в Анген-ле-Бені. Після Другої світової війни родина Бетелю знову переїхала до Парижа, а в 1959 році філіал переїхав на західні околиці Парижа в п’ятиповерховий будинок, розміщений у районі Булонь-Бійанкура.
Через розширення праці проповідування Царства в 1973 році друкарню та відділ відправки було переведено в Лув’є, містечко, розташоване за 100 кілометрів на захід від Парижа, тоді як адміністрацію залишили в Булонь-Бійанкурі. Проте з огляду на збільшення кількості вісників у Франції приміщення в Лув’є стали непридатними для роботи, і це незважаючи на добудову в 1978 і 1985 роках. Тому було вирішено побудувати додаткові будинки і розмістити усю родину Бетель в одному місці. Як і зазначалось на початку цієї статті, такий план не всім був до вподоби. Незважаючи на таку протидію, буквально за півтора кілометра від друкарні знайшли землю. Розпочалися шість років важкої роботи, і нарешті, після 23-річного періоду окремого проживання, вся родина Бетелю об’єдналася разом у Лув’є в серпні 1996 року.
Уявіть собі ту велику радість, коли щасливий натовп із 1187 осіб, у тому числі 300 членів французької родини Бетелю та 329 делегатів із 42 інших філіалів, зібрався в суботу, 15 листопада 1997 року, щоб послухати промову присвячення, яку мав виголошувати брат Ллойд Беррі, член Керівного органу. Але оскільки присвячення відбувалося тоді, коли по всій Франції Свідки Єгови відчували до себе вороже ставлення і засоби масової інформації вже тривалий час зводили проти них наклепи, було вирішено, що всі французькі Свідки повинні мати нагоду взяти участь у святкуванні цієї перемоги. Тому в неділю 16 листопада у Вільпентському виставочному центрі, що на півночі Парижа, було організовано спеціальне зібрання на тему «Перебувайте в любові Христа». Були запрошені усі Свідки Єгови із Франції, франкомовні Свідки з Бельгії та Швейцарії, а також збори з Великобританії, Люксембургу, Нідерландів та Німеччини.
Незабутнє зібрання
Приготування до цього зібрання почалися ще за шість місяців до проведення. І раптом, якраз за два тижні до присвячення, застрайкували французькі водії вантажних автомашин, заблокувавши головні дороги та бензозаправні станції. Чи стільці та інше обладнання прибудуть вчасно? Чи не стануть на заваді братам загородження на дорогах? Усі заспокоїлись, коли за тиждень страйк закінчився, і дороги знову звільнилися для проїзду транспорту. У п’ятницю ввечері, саме перед присвяченням, 38 вантажних автомобілів привезли 84 000 стільців для двох просторих залів, котрі Свідки орендували для цієї події. Понад 800 братів та сестер працювали цілу ніч аж до пів на десяту суботнього ранку, щоб поставити стільчики, сцену, провести озвучення та встановити дев’ять величезних відеоекранів.
У неділю о 6-й годині ранку двері вже були відчинені, і почали стікатися тисячі людей. Сімнадцятьма спеціально орендованими поїздами в столицю прибуло більше ніж 13 000 Свідків. Понад двісті місцевих братів та сестер чергували на залізничних вокзалах, щоб зустрічати та проводжати прибулих групами до місця проведення зібрання. Одна сестра сказала, що завдяки цьому керованому любов’ю розпорядку вони «почувалися в безпеці та не хвилювалися».
Інші прибули до Парижа літаками або автомобілями. Проте більшість приїхала 953 автобусами, а Свідки з Парижа добиралися до Виставочного центру громадським транспортом. Багато подорожували цілу ніч, дехто виїхав з дому ще рано-вранці, але всі вони дуже тішилися, що були присутні на тому зібранні. Лунали радісні вигуки, люди тепло обіймалися — це зустрічалися друзі, які не бачили одні одних вже багато років. Дехто з цього радісного натовпу був одягнений в яскраве народне вбрання, панувала атмосфера міжнародного братства. Безперечно, попереду усіх чекало щось надзвичайне.
Коли о 10.00 почалася програма, не залишилося жодного вільного місця, проте щохвилини прибували сотні людей. Скрізь можна було побачити усміхнені обличчя. Тисячі стояли або сиділи на бетонній підлозі. Згідно з темою зібрання, багато молодих виявляли дух любові, поступаючись місцями старшим. «Ми були дуже раді поступитися місцями іншим братам та сестрам, незнайомим, але таким рідним для нас!» — написала одна подружня пара. Багато виявили жертовність: «Ми весь день стояли поряд із стільцями, які допомагали розставляти цілу ніч з п’ятниці на суботу. Але навіть тому, що ми були присутні, наші серця сповнювалися вдячністю до Єгови».
Незважаючи на втому та незручність, делегати уважно слухали повідомлення з інших країн та промови Ллойда Беррі й Деніела Сидліка, іншого члена Керівного органу. Брат Беррі виголосив промову на тему «Єгова дає безсилому міць»; він особливо наголосив на тому, як Єгова, незважаючи на різні випробування, благословляє свій народ, так що той постійно зростає. Брат Сидлік виголосив промову «Щасливий народ, якому Бог — Єгова!» Оскільки тепер у Франції до Свідків Єгови ставляться вороже, обидві промови були дуже вчасними. Брат Сидлік показав, що справжнє щастя не залежить від зовнішніх факторів, але від наших стосунків з Єговою та від того, як ми ставимося до життя. На його запитання: «Чи ви щасливі?» — слухачі відповіли гучними оплесками.
Одна сестра, яка «втратила радість», написала після того, як побувала на цьому зібранні: «Раптом я зрозуміла, що щастя ходить поруч зі мною. Я спрямовувала свої зусилля не на те, що було потрібно, і цією промовою Єгова показав, у чому мені потрібно змінитися». Інший брат визнав: «Тепер я хочу боротися, щоб потішати серце Єгови. Не хочу, щоб будь-що позбавило мене радості, яку я став відчувати глибоко в серці».
Коли зібрання наблизилося до кінця, головуючий з великим ентузіазмом оголосив кількість присутніх: 95 888 — це зібрання було найбільшим з усіх, що Свідки Єгови проводили у Франції!
Після заключної пісні, яку багато співало зі сльозами на очах, і молитви брати вирушили додому із змішаними почуттями. Тепла, дружня атмосфера того зібрання не залишилась непоміченою. Водії автобусів висловили багато позитивних зауважень про настрій делегатів. Вони також були вражені чудовою організацією — усі 953 автобуси за дві години покинули Виставочний центр без жодного затору на дорозі! Також поведінка делегатів сподобалася працівникам залізничного та громадського транспорту. Розпочалися цікаві розмови, і було дане добре свідчення.
«Оазис у пустелі»
Апостол Павло заохочував співхристиян: «Будемо уважними один до одного, заохочуючи до любові і добрих діл... заохочуймо один одного, і тим більше, чим більше бачите, що день той наближається» (Євреїв 10:24, 25, Дерк.). Це спеціальне зібрання було, безперечно, джерелом великого підбадьорення для всіх, «оазисом у пустелі», як назвала його одна сестра. «Ми поверталися у піднесеному настрої, підбадьорені та зміцнені і, як ніколи раніше, сповнені рішучості радіти в служінні Єгові»,— написали брати з філіалу в Того. «Ті, що були пригнічені, поверталися щасливими»,— написав один районний наглядач. «Братів було заохочено та зміцнено»,— сказав інший. «Ніколи до того часу ми не відчували себе настільки близько до організації Єгови»,— була спонукана написати одна подружня пара.
«Нога моя стала на рівному місці,— на зборах я благословлятиму Господа!» — сказав псалмоспівець (Псалом 26:12). Незважаючи на перепони, такі християнські зібрання допомагають знову відчути твердий духовний ґрунт під ногами. «Хоч би як було важко,— підтверджує одна сестра,— ті прекрасні моменти глибоко залягають у серцях, залишаються там і потішають нас пізніше». Один роз’їзний наглядач написав щось подібне: «Коли виникатимуть труднощі, спогади того відчуття Раю, яке ми мали, допомагатимуть нам долати їх».
«Воздайте Господеві, сім’ї народів, воздайте Господеві славу й силу»,— заохочує Псалом 96:7 (Хом.). Присвячення нових приміщень філіалу у Франції стало, безсумнівно, гучною перемогою Єгови. Тільки він міг здійснити цей план, незважаючи на таку запеклу та повсюдну протидію. Сьогодні Свідки Єгови у Франції, як ніколи, сповнені рішучості ‘перебувати в любові Христа’ і ‘світити своїм світлом’ (Івана 15:9; Матвія 5:16). Усі, хто був присутній на програмі присвячення, повністю поділяють почуття псалмоспівця: «Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!» (Псалом 118:23).
[Ілюстрація на сторінці 26]
Ллойд Беррі
[Ілюстрація на сторінці 26]
Деніел Сидлік
[Ілюстрація на сторінці 26]
На спеціальній програмі у Вільпентському виставочному центрі присутніх було 95 888 осіб.
[Ілюстрації на сторінці 28]
Слухаючи програму, тисячі присутніх або стояли, або сиділи на підлозі.