Правда про ґвалтування

ЗА ТОЙ час, поки ви прочитаєте до кінця цю сторінку, в Сполучених Штатах Америки буде зґвалтовано одну жінку. Поряд не буде нікого, а її насилуватиме і принижуватиме хтось, кого вона, мабуть, знає. Її, можливо, поб’ють. Вона, мабуть, буде оборонятись. Безсумнівно, вона буде боятися за своє життя.

Ґвалтування — це злочин, що поширюється швидше, ніж інші жорстокі злочини у Сполучених Штатах Америки, де спостерігається найбільша у світі кількість зґвалтувань. Згідно з повідомленнями поліції, кожної години відбувається 16 спроб ґвалтування і 10-х жінок ґвалтують. Але слід додати, що кількість ґвалтувань, про які не повідомляють, у десять разів більша!

Але така похмура статистика не лише в Сполучених Штатах Америки. У Франції кількість жертв, що заявили в поліцію, зросла на 62 відсотки від 1985 до 1990 року. У 1990 році в Канаді кількість повідомлень у поліцію про ґвалтування була вдвічі більшою, ніж шість років тому, а це 27 000 жертв. У Німеччині, згідно з повідомленнями, відбувається одне ґвалтування кожних сім хвилин.

Ґвалтують також невинних чоловіківa. За словами психолога Елізабет Пауел, чоловіки «страждають у суспільстві, де у половини населення є причина остерігатись, підозрювати і боятись інших». Вони також можуть ставати жертвами у тому розумінні, що мусять жити у постійному страху за своїх дружин, матерів, сестер, дочок та подруг або справлятися з почуттям провини і болю, коли хтось, кого вони люблять, став жертвою ґвалтування.

Чому зростає кількість зґвалтувань?

Ґвалтування процвітає там, де терпимо ставляться до пригноблення жінок і насилля над ними. У багатьох країнах людей ще з дитячого віку бомбардують шкідливою інформацією і спотвореними поглядами на секс засоби масової інформації, родина і ровесники. Їм прищеплюють неправильні уявлення, що секс і насилля тісно зв’язані одне з одним, що жінки існують лише для того, щоб забезпечити чоловікам сексуальне задоволення незважаючи на те, чи бажають цього вони самі, чи ні.

Зверніть увагу на міркування Джея, 23-річного діловода. «Суспільство диктує, що справжній чоловік повинен мати статеві зносини з багатьма жінками,— сказав він.— А що, коли цього немає? То ким він є насправді?» Через таку пропаганду, якщо жінка розгніває чоловіка чи розчарує його, він може зґвалтувати її.

На думку дослідниці Лінди Ледрей, таке насильницьке й агресивне ставлення до жінок стало звичайним у суспільстві, де ґвалтування процвітає. «Здебільшого ґвалтівник діє лише згідно з усталеними нормами суспільства»,— сказала вона. Фільми і телепередачі відіграють свою роль у цих шкідливих нормах суспільства. Ґвалтування — звичайна тема порнографії, але винувата в цьому не лише порнографія. Дослідження виявили, що фільм, де показують лише насилля і жодного сексу, викликає агресивну поведінку стосовно жінок частіше, ніж фільм, в якому детально змальовують секс і жодного насилля. Пауел сказала, що причиною цього також є телепередачі, оскільки в них «зображаються найпідступніші форми сексуального зведення жінок». Що проповідують засоби масової інформації? «Якщо злий — заподій комусь шкоду».

Цей лозунг увійшов у щоденне життя з трагічними наслідками. У світі, в якому дозволяється робити все, чоловік більше і більше починає відчувати, що жінка зобов’язана йому сексом, особливо коли він витрачає на неї гроші або коли йому спочатку здавалось, що вона піде на його вудочку.

«Коли йдеться про статеві зносини, слово «ні» часто не має значення, якщо вимовляється жінкою»,— сказав журналіст Робін Уорсо. І в багатьох випадках справа кінчається ґвалтуванням.

«Ґвалтування після ґвалтування»

Кеті було 15 років, коли її зґвалтували троє хокеїстів-старшокласників з її школи. Коли її родина подала справу на суд, то друзі, сусіди та незнайомі почали зневажати її і морально знущатись над нею. «Хлопці є хлопцями»,— було сказано її родині. У школі Кеті давали непристойні прізвиська, а на її шкільній шафці у роздягальні писали погрози. Ті, що зґвалтували її, були покарані умовним ув’язненням і примусовою роботою, а в школі вони стали спортивними героями. Кеті була покарана довгими місяцями морального знущання. Врешті-решт вона покінчила життя самогубством.

На прикладі Кеті можна побачити, як жертви ґвалтування спочатку зазнають фізичного насильства від ґвалтівників, а потім морального — від інших людей. Багато жінок зустрічається з таким ставленням і неправильним розумінням ґвалтування, коли їх як жертв звинувачують за здійснений над ними злочин. Друзі, родина, поліція, лікарі, судді і присяжні засідателі — ті, які повинні б допомогти жертві, можуть розділяти цей неправильний погляд і завдавати жертві такої шкоди, як і сам ґвалтівник. Наслідки такого звинувачення настільки серйозні, що дехто називає це «ґвалтуванням після ґвалтування».

Міфи про ґвалтування створюють неправильне відчуття безпечності. Іншими словами, люди вважають, що якщо можна звинуватити жертву за її неправильну поведінку — за те, що її одяг прилягав до тіла або що йшла пізно ввечері одна чи сама хотіла статевих зносин, то вони або їхні любі будуть безпечні, коли уникатимуть такої поведінки, і ніколи не будуть зґвалтовані. Факт, що ґвалтування — це нерозсудливий акт насилля, і таке може трапитися з будь-ким, незважаючи на те, у що він чи вона вдягнені, надто важко визнати.

Одна жінка, зґвалтована чоловіком, якого вона вважала «добрим і стриманим», звернулась до суду такими словами: «Найгірше, що людина переконана: зі мною такого не трапиться».

Міфи і дійсність про ґвалтування

Нижче ми подаємо деякі неправильні уявлення про ґвалтування, через які жертву звинувачують і які підтримують той напрям думок, що заохочує злочинців до злочину:

Міф: Ґвалтують жінок лише незнайомі чоловіки.

Факт: Більшість жінок були зґвалтовані тими, кого вони знали і кому довіряли. Одне дослідження показало, що 84 відсотки жінок знали тих, хто їх зґвалтував, і 57 відсотків ґвалтувань відбулося під час побачень. Кожна 7-ма жінка зґвалтована своїм чоловіком.b Ґвалтування — це насильство, і воно морально травмує людину, незалежно від того чи ґвалтівником була незнайома людина, подружній партнер, чи знайомий під час побачення.

Міф: Ґвалтування вважається лише тоді ґвалтуванням, коли жінка може підтвердити це очевидними доказами самооборони, як, наприклад, синцями на тілі.

Факт: Мало жінок мають очевидні докази, як, наприклад, синці і поранення, без різниці, чи вони чинили опір, чи ні.

Міф: Зґвалтована жінка частково несе відповідальність за скоєне, хіба що вона активно протидіяла цьому.

Факт: Ґвалтування відбувається тоді, коли застосовується сила або погрожують застосувати її, щоб добитися статевих зносин проти волі тієї особи. Те, що хтось застосовує силу до жертви, робить його ґвалтівником. Таким чином, зґвалтована особа невинна в здійсненні блуду. Подібно до жертви, що була зґвалтована кимось із рідні, її, мабуть, змушували виконати акт, якого вона не бажала, але підкорилась, тому що усвідомлювала силу нападника. Якщо жінку змусили шляхом фізичного чи морального насилля, то це не означає, що вона погодилась на цей акт. Коли хтось погоджується — це означає, що він вибирає це без погроз і відіграє активну роль, а не пасивну.

Міф: Ґвалтування — це акт пристрасті.

Факт: Ґвалтування — це акт насилля. Чоловіки ґвалтують не лише заради сексу, але й щоби відчути владу над іншою особоюc.

Міф: Жінка може спровокувати або довести чоловіка до стану, коли він більше не може контролювати своїх статевих потягів.

Факт: Ґвалтівники не мають сильнішого статевого потягу, ніж інші чоловіки. Третина всіх ґвалтівників навіть не могла докінчити статевого акту. У більшості випадків ґвалтування — це планований вчинок, а не дія внаслідок раптового припливу почуттів. Як знайомий, так і незнайомий ґвалтівник, як правило, підстерігає свою жертву: незнайомий слідкує за жертвою, аж поки вона не буде на самоті, знайомий утворює ситуацію, коли жертва в ізоляції від інших.

Міф: Жінки брешуть про ґвалтування, щоб відімститись комусь або тому, що відчувають провину за вчинені статеві зносини.

Факт: Фальшивих повідомлень про ґвалтування стільки ж, як і про інші жорстокі злочини, тобто 2 відсотки. З іншого боку, дослідники погоджуються між собою, що кількість ґвалтувань значно перевершує ту, про яку повідомляють.

Міф: Жінка може «напрошуватись» на ґвалтування тим, що одягається в одяг зі сексуальним підтекстом, вживає алкоголь, погоджується, щоб чоловік оплачував усі витрати під час побачень або йде до нього додому.

Факт: Нерозсудлива поведінка, наївність або недосвідченість не означають, що така жінка заслуговує зґвалтування. Лише ґвалтівник несе відповідальність за свій вчинок.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 3]

У Сполучених Штатах Америки кожна 4-та жінка може стати жертвою ґвалтування або спроби ґвалтування.

[Вставка на сторінці 4]

Ґвалтування процвітає там, де терпимо ставляться до пригноблення жінок і насилля над ними.