Удосконалена Вульгата

Джером зробив переклад з біблійних оригінальних мов, єврейської та грецької, але у дні Етьєна Вульгата існувала вже тисячу років. Просякло багато помилок і перекручень у наслідок неодноразового переписування Вульгати. Більше того, протягом середніх віків на натхнені слова Біблії божественного походження нашарувалася велика кількість середньовічних легенд, перефразованих уривків та фальшивих вставок. Все це так переплелося з біблійним текстом, що почалось прийматися за натхнені писання.

Щоб очистити Біблію від усього несправжнього, Етьєн послугувався методом текстуального критицизму, що застосовувався для вивчення класичної літератури. Він розшукав найстарші і найкращі рукописи, які тільки були. У бібліотеках Парижа та його околиць і в таких містах, як Евре та Суасон, він знайшов кілька стародавніх рукописів, один із них датований, мабуть, шостим сторіччям. Етьєн ретельно порівнював різні латинські тексти уривок за уривком, відбираючи тільки ті, котрі видавалися найдостовірнішими. Закінчена праця — Біблія Етьєна вперше вийшла у світ 1528 року і стала значним поступом до відновлення точності Біблії. З’являлися поліпшені видання Етьєна. Перед ним інші люди теж намагалися виправити Вульгату, але його видання було першим з добрим критичним матеріалом. На берегах сторінок Етьєн вказав, де він випустив певні сумнівні уривки або де можливо було прочитати текст по-різному. Він також записав рукописні джерела, котрі давали підстави для таких поправок.

Етьєн увів багато іншого, що було новим для XVI сторіччя. Він відділив апокрифічні книги від Божого Слова. Він помістив книгу Дій після Євангелій перед листами Павла. Вгорі кожної сторінки він додав кілька ключових слів, аби допомогти читачам знаходити потрібні уривки. Це був найперший приклад того, що сьогодні називають колонтитулом. Замість вживання готичного жирного шрифту, який походить з Німеччини, Етьєн був одним з перших, хто надрукував цілу Біблію легшим для читання шрифтом антиква, котрий тепер широко застосовується. Він також додав багато посилань і філологічних зауваг, щоб допомогти зрозуміти певні уривки.

Багато вельмож і прелатів цінувало Біблію Етьєна, оскільки вона була ліпша, ніж будь-яке інше друковане видання Вульгати. За красу, опорядження і практичність його видання стало зразком, незабаром його наслідували в усій Європі.

Королівський друкар

«Ти бачив людину, моторну в занятті своїм? Вона перед царями спокійно стоятиме»,— говориться в Приповістей 22:29. Новаторська майстерність Етьєна і його здібності до лінгвістики не пройшли повз увагу Франціска I, короля Франції. Етьєн став королівським друкарем латинською, єврейською та грецькою мовами. Займаючи це становище, Етьєн видав речі, які ще досі залишаються шедеврами французького книгодрукування. У 1539 році він почав видавати перші і найкращі повні Біблії єврейською мовою, будь-коли друковані у Франції. Він увів ілюстрації у свою латинську Біблію 1540 року. Але замість узвичаєних нереалістичних зображень подій Біблії, поширених у середньовіччі, Етьєн подав докладні малюнки на основі археологічних доказів або розмірів та описів, які можна знайти в самій Біблії. Ці відбитки з дереворитів детально зображали таке, як ковчег угоди, одяг первосвящеників, скинію та храм Соломона.

Застосовуючи особливий набір грецького шрифту, який він був замовив для зібрання королівських рукописів, Етьєн випустив перше критичне видання Християнського грецького Святого Письма. Хоча перші два Етьєнові видання грецького тексту були лише трохи кращі за працю Еразма Роттердамського, у третьому виданні 1550 року Етьєн додав порівняння і посилання на близько 15 рукописів, включаючи Кодекс Бези п’ятого сторіччя н. е. і Септуагінту. Це Етьєнове видання було настільки загальноприйнятим, що пізніше стало основою для так званого «Текстус Рецептус» (або «Загальновизнаний текст»), на якому ґрунтувалося пізніше багато перекладів, у тому числі «Переклад короля Якова» (англ.) 1611 року.

Сорбоннські цензори противилися усім критичним виданням і перекладам Вульгати на доступні мови, вважаючи це не тільки «непотрібним для церкви, але й шкідливим». Це було не дивним у час, коли реформатори ставили під сумнів церковні догми і традиції, що не основувалися на авторитеті Святого Письма. А втім, багато богословів у Сорбонні вважали шановані церковні догми важливішими за правильне тлумачення самої Біблії. Один богослов сказав: «Коли догма засвоєна, Святе Письмо усувається, як риштування після збудування муру». Більшість на факультеті не знали єврейської та грецької мов, все ж вони зневажали дослідження Етьєна та інших учених Ренесансу, які дошукувалися первісного значення слів, вживаних у Біблії. Один професор Сорбонни навіть дозволив собі сказати, що «пропагування знання єврейської та грецької призведе до знищення усієї релігії».

Напади Сорбонни

Хоча перші видання Етьєнової Вульгати пройшли факультетських цензорів, це не обійшлося без суперечок. У XIII сторіччі Вульгату було освячено як офіційну університетську Біблію, і для багатьох людей її текст був безпомилковим. Факультет навіть засудив шанованого вченого Еразма за його працю над Вульгатою. Те, що місцевий друкар-мирянин наважився виправляти офіційний текст, до деякої міри тривожило.

Мабуть, більше всього турбували богословів зауваги Етьєна на берегах сторінок. Ці зауваги сіяли сумніви щодо правильності тексту Вульгати. Бажання Етьєна вияснити деякі уривки витлумачилося як втручання у царину богослов’я. Він відхилив таке звинувачення, пояснюючи, що його зауваги були просто короткими підсумками або мали філологічний характер. Приміром, його заувага до Буття 37:35 пояснювала, що слово «пекло» (латинською «інфернум») не можна розуміти там як місце, де караються грішники. Факультет звинувачував його в тому, що він заперечує безсмертя душі та заступницьку силу «святих».

Однак Етьєн мав прихильність і охорону короля. Франціск I виявляв велику цікавість до досліджень епохи Відродження, особливо праць свого королівського друкаря. Кажуть, що Франціск I відвідував Етьєна й одного разу терпляче чекав на нього, коли Етьєн робив останні поправки в тексті. Із королівським сприянням Етьєн протистояв Сорбонні.

Богослови забороняють його Біблії

Проте 1545 року події склалися так, що уся лють сорбоннського факультету зосередилася на Етьєнові. Бачачи перевагу з’єднаних зусиль проти реформаторів, католицькі університети Кельна (Німеччина), Левена (Бельгія) та Парижа заздалегідь погодилися співпрацювати в цензурі неортодоксальних вчень. Коли богослови Левенського університету написали Сорбонні, виражаючи свій подив, що Біблій Етьєна немає в паризькому списку заборонених книжок, Сорбонна обманливо відповіла, що вони б заборонили їх, якби бачили. Етьєнові вороги на факультеті тепер були впевнені, що поєднаного авторитету факультетів Левена і Парижа буде достатньо, аби переконати Франціска I в помилках його друкаря.

Втім, знаючи наміри своїх ворогів, Етьєн перший прийшов до короля. Етьєн запропонував, аби богослови зробили перелік усіх помилок, які знайшли, а він з охотою надрукує його разом з поправками богословів і вкладе це в кожну Біблію на продаж. Таке вирішення сподобалося королю. Він попросив свого королівського читця П’єра дю Шастеля зайнятися цією справою. У жовтні 1546 року факультет написав дю Шастелю заперечення, говорячи, що Етьєнові Біблії були «поживою для тих, хто відкидає нашу Віру і підтримує останні... єресі» і настільки повні помилок, що заслуговують «повного анулювання і знищення». Непереконаний цим, король наказав самому факультету зробити критичні зауваження, аби вони були надруковані з Бібліями Етьєна. Вони обіцяли це зробити, але фактично зробили усе можливе, щоб уникнути написання докладного переліку гаданих помилок.

У березні 1547 року помер Франціск I, найсильніший союзник Етьєна проти могутності Сорбонни. Коли трон перейшов до Генріха II, він повторив наказ батька, щоб факультет зробив свої критичні зауваження. Але, бачачи, як німецькі князі використовують Реформацію для політичних цілей, Генріх II менше цікавився уявними перевагами або недоліками Біблій королівського друкаря, ніж утриманням Франції католицькою країною і об’єднанням її під новим королем. Десятого грудня 1547 року на королівській таємній раді було вирішено заборонити продаж Етьєнових Біблій, поки богослови зможуть зробити перелік критичних зауважень.

Знову король наказав, аби перелік критичних зауважень факультету був доставлений на його таємну раду. Не піддавшись, факультет відповів, що «богослови не мають звичаю письмово викладати причини, чому вони забороняють щось як єретичне, а відповідають тільки усно, у що ви мусите вірити, бо інакше не буде кінця писанині». Генріх неохоче погодився. Була накладена остаточна заборона. Майже кожна біблійна праця, видана Етьєном, була заборонена. Хоча він врятувався від полум’я площі Мобер, але вирішив залишити Францію через повну заборону його Біблій та імовірність дальших неприємностей.