Найбільше від гніву уряду постраждали вальденси. Це була невелика група людей, які намагалися притримуватися Біблії. Вони жили у бідних селах на південному сході країни. Декого з них спалили на стовпах, сотні інших загинули під час різні, і приблизно 20 їхніх сіл було повністю зруйновано. (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 6).

Вальденси залишались непохитними. З яким наслідком?

П’ЄР ВАЛЬДО був багатим купцем у Франції XII сторіччя. В час, коли римсько-католицька церква спеціально приховувала від людей біблійні знання, Вальдо фінансував переклад Євангелій та інших книг Біблії на просту мову мешканців Південно-Східної Франції. Потім він полишив купецтво і присвятився проповідуванню Євангелія. Невдовзі до нього приєдналось багато людей, і як наслідок у 1184 році папа Луцій III відлучив його разом з товаришами від церкви.

З часом ці групи проповідників і прихильників Біблії стали відомими як вальденси. Вони пропагували повернення до вірувань і звичаїв ранніх християн. Вони відкидали традиційні католицькі церемонії та вірування, у тому числі індульгенції, молитви за небіжчиків, чистилище, поклоніння Марії, молитви до «святих», хрещення немовлят, поклоніння розп’яттю і трансубстанціацію. Унаслідок цього вальденси часто жахливо потерпали від рук католицької церкви. Ось як історик Вілл Дюрант описує кампанію, котру організував король Франціск I і яка була направлена проти некатоликів:

«Кардинал де Турнон, заявивши, що вальденси нібито вчинили зрадницьку змову проти уряду, намовив хворого, нерішучого короля підписати указ (від 1 січня 1545 року) про те, що всіх винних в єресі вальденсів потрібно знищити. (...) За тиждень (з 12 до 18 квітня) було спалено дотла декілька сіл, в одному з яких вирізано 800 чоловіків, жінок і дітей; за два місяці було вбито 3000 осіб, зруйновано вщент двадцять два села, на галери заслано 700 чоловік. Двадцять п’ять зацькованих жінок, які сховалися в печері, задихнулись від диму вогнища, розпаленого при вході в печеру їхніми переслідувачами».

Про ті історичні події Дюрант зауважує: «Ці переслідування були найбільшою хибою короля Франціска». Але яке враження справили ті події на тих, хто бачив непохитність вальденсів під час гоніння, санкціонованого королем? Дюрант пише: «Відвага мучеників зробила їм ім’я і звеличила їх; тисячі очевидців були, безперечно, зворушені та схвильовані побаченим, і якби не це вражаюче мучеництво, то вони, напевно, ніколи не наважилися б змінити віру, яку вспадкували від своїх батьків».