Дивись, що для нас зробив Єгова!

«МИ КОЛИСЬ молилися про таку можливість»,— сказав один чоловік. Інший прокидався кожного ранку о четвертій годині, щоб помолитися. Для чого? «Молитися про те, щоб колись у нас була свобода відкрито поклонятися Єгові»,— сказав він. У січні 1992 року, коли Свідки Єгови в Ефіопії зібралися в Адіс-Абебі на свій обласний конгрес «Люблячі свободу люди», стало зрозуміло, що вони отримали відповідь на ці покірливі та щирі молитви.

Цей конгрес в Ефіопії виявив те, як в Африці змінюється становище. Люди Єгови дуже раділи, коли отримали законну свободу в 13 країнах, де їхня діяльність у минулому знаходилась під забороною або була обмежена. Одинадцятого листопада 1991 року, після 34 років офіційної заборони, уряд офіційно визнав Свідків і відбулася реєстрація. Свідки відразу організували міжнародний конгрес. Проте ніхто не міг припустити, що на міському стадіоні Адіс-Абеби збереться натовп із 7573 осіб. Для більшості присутніх це було, неначе уві сні. Знову й знову вони говорили один до одного: «Брате, дивись, що наш Бог Єгова зробив для нас!» (Порівняйте Псалом 66:1​-5; 126:1).

Тридцятичотирирічна заборона призвела до декотрих непередбачених труднощів. Більшість не знала чудових пісень Царства. Як їм навчитися перед конгресом цих пісень? Було перекладено сорок пісень амхарською мовою, у тому числі 17 пісень, які входили в програму конгресу. Потім було організовано спеціальний хор для запису пісень на магнітофонну плівку. Кожний збір у столиці отримав касету із записом, і цілий збір приділяв 30 хвилин до і після зібрання, щоб навчатися співати пісні. Яким був результат? Стадіон під час конгресу був наповнений щиросердим та радісним співом.

Через заворушення на східній частині країни були перекриті дороги до столиці від міст Дире-Дауа та Харер. Літак був єдиним засобом подорожі звідтіля. Не маючи змоги заплатити за квиток на літак, але вирішивши все ж таки побувати на конгресі, вісім братів із Харер прийшли на військову базу і попросилися на рейс, що здійснювався військовим літаком. Вони дуже здивувалися, коли їхнє прохання було прийняте. Вони змогли безплатно добратися на конгрес!

Коли ефіопські брати бачили відповідь на свої молитви, сльози радості наверталися на очі тих, котрі впродовж трьох попередніх десятиліть зносили тяжкі випробовування та переслідування і навіть бачили, як страчують їхніх друзів за віру. Один делегат висловився: «Я плакав від початку конгресу». Інший: «Якщо б ви могли читати серця, то побачили б, який я щасливий». Так, яке ж диво вчинив Єгова для тих вірних Свідків! (Псалом 66:16, 19).

Більша свобода в Західній та Центральній Африці

Бенін є іншою країною, де недавно узаконили діяльність народу Єгови. Як це сприймають Свідки? Один промовець на християнській зустрічі сказав: «Свобода поклоніння в цій країні є справжнім подарунком від Єгови». Так, слуги Єгови були від усього серця вдячні за те, що тепер вони можуть мати нічим не обмежену свободу сходитися для поклоніння та говорити своїм сусідам про Царство Єгови — свободу, яку так багато з нас недооцінюють.

Як вони виявлятимуть свою радість? Вищезгаданий промовець підкреслив один спосіб, коли сказав: «Наша участь у праці проповідування, особливо проголошення доброї новини від дому до дому, відображає нашу вдячність за цю свободу». У Беніні якраз так і сталось. За доказом цього лише погляньмо, скільки там піонерів. Протягом січня 1990 року — місяця, в якому була знята 14-річна заборона, 77 вісників виконували стале повночасне служіння. Через два роки їхня кількість збільшилася більш як у три рази — до 244!

Не можна сказати, що перед тим, як заборону було знято, Свідки в Беніні були неактивні. Їхня стійкість мала глибокий вплив на одного військового офіцера, якого призначили до табору, куди їх кидали після арешту. Оскільки рішення Свідків служити Єгові було причиною частих арештів, він був з ними в майже постійному зв’язку. Але це лише допомогло йому згадати радісні біблійні обговорення, які проводилися з ним ще до того, як Свідки отримали законну свободу.

Нарешті їхня міцна віра розбудила в ньому відчуття духовного голоду. Він навідувався до різних церков та сект, але ніяк не міг заспокоїти свого голоду. Заспокоєння прийшло лише в січні 1990 року, коли зняли заборону і він міг вільно обговорювати Біблію зі Свідками та знайти відповіді, які задовольнили його духовні потреби. Тепер він вже охрестився і служить піонером. Ця зміна дещо нагадує бенінським братам випадок Савла з Тарса: «Той, що колись переслідував їх, благовістить тепер віру» (Галатів 1:23).

У грудні 1991 року Свідки Єгови в іншій західноафриканській країні, Нігерії, були зареєстровані як легальна корпорація і з їхньої діяльності було знято обмеження. Тут також була радісна реакція. Нігерійський філіал, який обслуговує Республіку Нігер, повідомляє про реакцію на одному конгресі: «У п’ятницю після виголошення ключової промови на конгресі в Мараді братам було оголошено, що тепер ми маємо офіційне визнання в Республіці Нігер. Вони були дуже збуджені, й оплески не вщухали декілька хвилин. Після закінчення ранкової програми брати відчували надзвичайне емоційне піднесення, вони обнімали один одного і тішилися такою радісною новиною». Ми можемо уявити собі таке видовище і тішитися разом з ними.

Як брати використовуватимуть свою новознайдену свободу? Одна сестра, піонерка в Нігері, не вагаючись відповідає на це запитання. Вона пише: «Факти виявляють, що на нашій території в Нігері тих, котрі вийдуть із Вавілона Великого перед кінцем, є багато. Як підтвердження цього: я могла звітувати про 80—85 відвідин кожного місяця та проводити 13 або 14 біблійних вивчень, незважаючи на те що віддала багато моїх відвідин іншим вісникам». Ця вірна сестра додає: «Через труднощі із здоров’ям я не можу бути в служінні стільки, скільки мені б хотілося, але кожен робить те, що в силі зробити».

У Руанді, що в Центральній Африці, становище Свідків Єгови також дуже змінилося. У квітні 1992 року видано документ, який повідомив, що вони нарешті стали легальною організацією. Цей документ був виданий того самого тижня, коли відбувся Спомин, і 1526 руандських вісників були в захопленні від того, що на святкуванні цієї події було 6228 присутніх. Чи ці дорогі брати доведуть свою радість та вдячність більшою участю в проголошенні доброї новини? Безсумнівно! Протягом того самого квітня середня кількість годин у праці проповідування складала 27,7 години, також було 17 відвідин та 2,4 біблійного вивчення на кожного вісника в зборі. І близько 40 відсотків з них завдяки повночасному служінню.

Узаконені в Південній Африці

Освіжаючий подих свободи в Південній Африці пройшов двома прекрасними країнами, через Мозамбік та Анголу. У Мозамбіку легалізація відбулася в лютому 1991 року. Як тільки в цій країні, яка була дуже спустошена громадянською війною, полегшилось становище, Товариство Вартової Башти, Біблії та Брошур вислало туди місіонерів. Місіонери повідомляють, що там дуже родючий «ґрунт». Біблійна література, особливо книжка «Запитання молодих людей — корисні відповіді» (англ.), користується великим попитом. Одна місіонерка повідомляє про розповсюдження 50 книжок менше ніж за дві з половиною години.

Зацікавлені люди надзвичайно швидко реагують. Один місіонер зробив візит за адресою, яка надійшла поштою до Товариства, і виявилося, що чоловік, який мешкає там, є військовим. Відбулася хороша бесіда з ним та його двома родичами. Під час наступних відвідин відбулася ще одна плодотворна розмова з чоловіком і п’ятьма іншими особами. Потім вони прийняли запрошення на публічну промову та вивчення «Вартової Башти», і все це відбулося протягом чотирьох днів.

Свідки в Анголі раділи зростаючою свободою, яка у квітні 1992 року увінчалася узаконенням їхньої діяльності. Як вони використовують свою чудову свободу? Вони беруть участь у служінні в полі! В Анголі близько 17 000 вісників, і вони проводять майже 60 000 біблійних вивчень. Яка ж перспектива майбутнього зростання!

У проповідуванні бере участь молодь

У цих країнах, де проповідницька діяльність недавно була узаконена, навіть молодь та неохрещені особи виявляють вдячність своєю участю у служінні. У Республіці Кабо-Верде, де діяльність Свідків Єгови узаконили в листопаді 1990 року, на конгресі одна 17-річна дівчина публічно виявила свою віру. Після хрещення один спостерігач побачив довкола неї цілий натовп. Він підійшов туди, щоб поздоровити її, і запитав, що то за натовп. «Ой,— відповіла вона,— це зацікавлені, з якими я вивчаю Біблію». Вона проводила сім вивчень, і зацікавлені прийшли сюди, щоб поздоровити її з хрещенням. Ще перед тим вона подала заяву на служіння допоміжним піонером і, зрештою, мріяла про час, коли стане сталим піонером.

Одну десятирічну дівчинку з Анголи запитали, чи вона була вісником. Вона відповіла: «Так». Чи в неї були біблійні вивчення? «Звичайно». Скільки? «Сім»,— відповіла ця десятирічна дівчинка.

Ми читаємо в книзі Дії апостолів, що був час у першому столітті, коли «церкви [збір, НС] по всій Іудеї, Галілеї і Самарії мали спокій, зміцняючись і ходячи в страху Господнім, і, втішаючись від Святого Духа, зростали» (Дії 9:31, Деркач). Ми молимося, щоб для наших братів в Африці цей час також став часом миру. Ми радіємо разом з ними, оскільки вони зміцняються, і молимося, щоб з ними був дух Єгови в той час, коли вони користуються своєю свободою, щоб рознести добру новину і продовжувати зростати.

[Карта на сторінці 24]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Країни, де були зняті обмеження зі Свідків Єгови або їхня діяльність була узаконена.

1 Гамбія, 1989, грудень

2. Бенін, 1990, січень

3. Республіка Кабо-Верде, 1990, листопад

4. Мозамбік, 1991, лютий

5. Гана, 1991, листопад

6. Ефіопія, 1991, листопад

7. Конго, 1991, листопад

8. Нігер, 1991, грудень

9. Того, 1991, грудень

10. Чад, 1992, січень

11. Кенія, 1992, березень

12. Ангола, 1992, квітень

13. Руанда, 1992, квітень

[Ілюстрація на сторінці 23]

У Беніні вісник Царства вибиває слова Матвія 24:14 на своєму комунікативному барабані.

[Ілюстрація на сторінці 25]

У багатьох африканських країнах правдиві християни добре використовують свою новознайдену свободу.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Нові Свідки символізують своє присвячення Єгові водним хрещенням.