Чи з огляду на викладені вище факти можна сподіватись, що людству вдасться зберегти нашу чудову землю і життя на ній? Якщо глобальне потепління — це наслідок людської діяльності, то зміни в ставленні до природи необхідно робити вже тепер і не відкладати на далеке майбутнє. А для цього треба усунути корінь багатьох проблем — людську пожадливість, егоїзм, неуцтво, бездіяльність можновладців та байдужість. Чи нам це під силу? Якщо ні, то яке в нас майбутнє? Ці запитання обговорюються в наступній статті.

За повідомленням «Інтернешнл гералд трібюн», у Франції, одній з найбільших країн-виробників ядерної енергії, щороку для охолодження реакторів використовується приблизно 19 мільярдів кубометрів води. В цій країні 2003 року була нечувана спека, і коли гаряча вода з атомних станцій надійшла в ріки, то температура в них піднялась до критичного рівня. Річкова флора і фауна опинилися під загрозою. Тому довелося зупинити кілька атомних станцій. Через глобальне потепління таке відбуватиметься щораз частіше.

«Якщо хочемо виробляти ядерну енергію, нам доведеться вирішувати проблеми, пов’язані зі зміною клімату»,— сказав інженер-ядерник Дейвід Локбаум зі Спілки небайдужих учених.

Хто подбає про майбутнє Землі?

«ГЛОБАЛЬНЕ потепління — це найбільше випробування, з яким стикнулося людство»,— сказано в журналі «Нешнл джіоґрефік» за жовтень 2007 року. Щоб побороти цю проблему, зазначається в часописі, треба «діяти швидко, рішуче та зріло, а це не дуже характерно для людського суспільства».

Чи людям вдасться вирішити проблеми глобального потепління? Цьому перешкоджає чимало чинників: людська байдужість, пожадливість, невігластво, егоїзм, прагнення до самозбагачення, яке панує в країнах, що розвиваються, а також бажання жити в своє задоволення, не задумуючись про використання ресурсів.

Людську неспроможність вирішувати моральні та суспільні проблеми і створити добрий уряд реалістично описав стародавній Божий пророк: «Не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23). На жаль, світова історія підтверджує ці слова. Навіть нині, у час науково-технічного прогресу, ми стикаємося з непередбачуваними загрозами. То хіба можна сподіватись ліпшого майбутнього?

Сьогодні багато говориться про глобальне потепління та інші негаразди, але мало що робиться для їхнього вирішення. Скажімо, як зреагувала міжнародна спільнота, коли у 2007 році Північно-Західний прохід став доступним для мореплавства? У журналі «Нью саєнтист» говорилося: «Держави стали безсоромно сперечатись за цей ласий шматок континентального шельфу, аби добувати там нафту й газ».