Для чого ми живемо?

У чому сенс життя?

ОКРІМ цих запитань, багатьох цікавить, чи можна сподіватись чогось більшого ніж лише прожити 70—80 років? (Псалом 90:9, 10).

Такі питання особливо тривожать нас, коли ми усвідомлюємо, наскільки короткочасним є життя. Не обов’язково зазнати випробувань та лиха, аби замислитись, для чого ми живемо. Проте дехто починає роздумувати над цим, зазнавши розчарування або аналізуючи власне життя.

Дейв добре заробляв, мав гарне помешкання та любив проводити час з друзями. Він розповідає: «Одного разу я пізно повертався з вечірки і раптом у мене з’явились запитання: “Невже я лише для цього живу? Невже моє життя колись обірветься і на тому все скінчиться?” Я відчув порожнечу, і це налякало мене».

У своїй книжці «Люди в пошуках змісту життя» Віктор Франкл, який пережив Голокост, писав, що його сучасники після звільнення з концентраційного табору теж задумувались над змістом життя. Повертаючись додому, вони дізнавались, що їхні рідні загинули. Франк пише: «Вони були дуже пригнічені, побачивши, що реальне життя цілковито відрізняється від того, про яке так мріяли в ув’язненні».

Біблійні приклади

Люди завжди розмірковували над змістом життя. І про це пише Біблія. Коли чоловік на ім’я Йов втратив маєток, дітей і серйозно захворів, він запитував себе: «Чому я не згинув в утробі? Як вийшов із нутра, то чому я не вмер?» (Йова 3:11).

Подібно почувався пророк Ілля. Йому здавалося, ніби він залишився єдиним поклонником Бога. З розпачу він вигукнув: «Досить тепер, Господи! Візьми душу мою» (1 Царів 19:4). Ми теж можемо розчаровуватись у житті. У Біблії сказано, що Ілля «був чоловіком з такими ж почуттями, як у нас» (Якова 5:17).

Наше життя — це наче подорож

Життя часто порівнюють до подорожі. Іноді люди вирушають у мандрівку, не знаючи, де вона завершиться. Так само дехто живе і не задумується про сенс свого існування. Якщо ви належите до таких людей, то є небезпека, як казав письменник Стівен Кові, потрапити в пастку «постійної заклопотаності». Він писав про людей, «які здобували перемоги, що згодом виявились марними, досягали успіху коштом чогось найдорожчого для них».

Погодьтесь, під час мандрівки немає змісту поспішати, якщо не знаєш, куди прямуєш. Так само ми не знайдемо правдивої мети в житті, якщо просто будемо постійно заклопотані, бо це приносить лише розчарування.

Пізнати зміст життя хочуть люди різного віку й походження, оскільки всі мають потребу в духовному. Її відчувають навіть ті, хто досягнув матеріального добробуту. У подальших статтях розповідатиметься про людей, які, задовольняючи свою потребу в духовному, знайшли зміст у житті.

[Вставка на сторінці 4]

Помилково вважати, що, будучи «постійно заклопотаним», можна знайти правдивий зміст у житті

[Ілюстрація на сторінці 3]

Йов запитував, для чого він народився

[Ілюстрація на сторінці 4]

Ілля «був чоловіком з такими ж почуттями, як у нас»

Де шукати відповіді?

У ПОШУКАХ змісту життя люди звертаються до релігії. Однак вчення більшості релігій не можуть задовольнити їхні потреби в духовному. Деніс, яка була католичкою, пригадує: «У Балтиморському катехізисі я знайшла цікаве пояснення, для чого Бог створив нас. Там було сказано, що Він створив людей, аби виявити свою доброту і дозволити їм пізнати вічне щастя в небі».

Деніс каже: «Це пояснення зовсім не допомогло мені зрозуміти, для чого я живу. Якщо мета людини — чекати на щастя в небі, то що вона робить тут, на землі?» Такого розчарування в релігії зазнає чимало людей. Як показали результати одного опитування, дві треті його учасників вважають, що в церквах та синагогах неможливо знайти відповідь на запитання, в чому зміст життя.

Тому багато хто звертається до науки або різних філософських течій, як-от нігілізму, гуманізму чи екзистенціалізму. Але й це не допомагає людям знайти сенс у житті. Чому ж вони не знеохочуються, а далі шукають відповідей?

Потреба в духовному

Д-р Кевін Сіболд говорить, що «усім людям на землі притаманне бажання комусь поклонятися». Останніми роками багато вчених дійшли висновку, що ми маємо вроджене прагнення збагнути зміст життя. На думку декого, в людині фізіологічно і генетично закладена потреба мати зв’язок з якоюсь вищою силою.

Хоча вчені продовжують дискутувати на цю тему, більшість з нас і без наукових висновків розуміє, що, окрім фізичних потреб, ми маємо потребу в духовному. Про цю потребу свідчать запитання, які часто нас турбують: «У чому зміст життя? Як його прожити? Чи ми підзвітні всемогутньому Творцю?»

Відповіді на ці запитання можна знайти, уважно спостерігаючи за природою. Подумаймо, наскільки складним є Усесвіт і все, що в ньому. Нас вражає складність як одноклітинних організмів, так і скупчення галактик, що за мільйони світлових років від Землі. Хіба це не свідчить про існування розумного Творця? У Біблії говориться: «Його [Божі] невидимі риси — віковічну силу й божественність — чітко видно ще від створення світу, оскільки вони помітні у творінні, тому таким людям немає виправдання» (Римлян 1:20).

Як задовольнити потребу в духовному

Бог, створивши людей, «вічність поклав їм у серце» (Екклезіяста 3:11). Тому кожен з нас прагне жити, а не вмирати. І кожен рано чи пізно задумується над тим, у чому полягає зміст життя.

Пошуки відповіді на це питання є частиною людського єства. Редактор «Уолл-стрит джорнел» написав, що попри технологічні та наукові досягнення «ми і далі хочемо знати, звідки ми прийшли, хто ми і куди ми йдемо». За відповідями мудро звернутися до найавторитетнішого джерела. У Біблії сказано, що таким Джерелом є Бог, бо «Він нас учинив» (Псалом 100:3).

Саме Бог створив такий неповторний і складний Усесвіт, і тільки Він може відповісти на ці складні запитання. Ісус Христос також наголошував, що лише наш Творець — єдине Джерело життя — може задовольнити нашу потребу в духовному (Псалом 36:6, 10; Матвія 5:3, 6).

Зрозумівши, в чому полягає зміст життя, ми зможемо задовольнити потребу в духовному. Заохочуємо вас дізнатися з Біблії, як Бог пояснює мету нашого існування.

Що нам принесе майбутнє?

БІБЛІЯ розповідає, що всі діла нашого Творця, Бога Єгови, спрямовані на досягнення певної мети. Наприклад, для того, аби на землі існувало життя, Бог започаткував дивовижний процес кругообігу води. Біблія описує його такими поетичними словами: «Всі потоки до моря пливуть, але море — воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки, вони повертаються, щоб знову плисти» (Екклезіяста 1:7).

У Святому Письмі Божі обітниці прирівнюються до кругообігу води, бо вони настільки ж надійні, як і цей процес. Відомо, що під дією сонячного проміння вода з океанів, морів та озер випаровується і згодом повертається на землю у вигляді опадів. Єгова, згадавши про цей процес, пояснив: «Так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав» (Ісаї 55:10, 11).

Вода, яка випадає на землю, підтримує на ній життя. Так само слово, «що виходить із уст» Бога, підтримує нас духовно. Недарма Ісус Христос сказав, що «людина повинна жити не хлібом самим, а кожним словом, що виходить з уст Єгови» (Матвія 4:4).

Наше життя буде змістовним лише тоді, коли ми споживатимемо духовну поживу, яку дає Бог. Але спершу важливо зрозуміти, у чому полягає Божий намір. Скажімо, для чого Бог створив землю і яку роль на ній відвів людям.

Божий намір щодо землі

Бог хотів, щоб люди були щасливими, тому помістив першу людську пару, Адама і Єву, в райському садку Едемі. Він наказав їм продовжувати людський рід: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі» (Буття 1:26—28; 2:8, 9, 15).

Як видно з цих слів, Бог прагнув, аби вся земля перетворилась на рай. У Його Слові говориться: «Небо,— небо для Господа, а землю віддав синам людським» (Псалом 115:16).

Щоб люди могли втішатися вічним життям на землі, їм треба слухатись і шанувати Єгову. Проте Адам не послухався Бога і тим згрішив проти Нього. Внаслідок цього всі нащадки Адама, у тому числі й ми, успадкували гріх і смерть. У Біблії читаємо: «Як через одного чоловіка у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть, так і смерть поширилась на всіх людей, бо всі згрішили» (Римлян 5:12).

Над усіма людьми панує смерть, а наша земля досі не є всесвітнім раєм. Але чи змінився Божий намір щодо землі?

Ні. Бог недарма сказав: «Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав». Також Єгова пообіцяв: «Всяке жадання Своє Я вчиню» (Ісаї 45:18; 46:10; 55:11). А «жадання» Бога, тобто Його намір, полягає в тому, щоб земля була раєм і на ній вічно жили Його щасливі служителі (Псалом 37:29; Ісаї 35:5, 6; 65:21—24; Об’явлення 21:3, 4).

Як сповниться Божий намір

Єгова, Бог надзвичайної мудрості й любові, хоче звільнити людство від успадкованого гріха і його наслідків — недосконалості й смерті. Він подбав про те, щоб на землі народився Його син. Пізніше Бог дав його як викуп, щоб визволити слухняних людей від Адамового гріха і повернути їм вічне життя (Матвія 20:28; Ефесян 1:7; 1 Тимофія 2:5, 6). Яким чином Бог дав цей викуп?

Ангел Єгови, Гавриїл, повідомив незайманій дівчині Марії, що невдовзі вона народить дитину, хоча «ще ніколи не жила з чоловіком». Усе це відбудеться в результаті чуда. Бог перенесе з неба в утробу Марії життя Свого первонародженого Сина. Тож Марія завагітніє завдяки Божому святому духу (Луки 1:26—35).

Через дев’ять місяців народився Ісус. Він був такою ж досконалою людиною, як Адам. Померши жертовною смертю, Ісус став «другим Адамом». Він віддав своє досконале людське життя у викуп, завдяки якому вірні служителі Бога будуть звільнені від гріха й смерті (1 Коринфян 15:45, 47).

Вас, мабуть, дуже зворушує велична любов Творця до людей. У Біблії сказано: «Бог так полюбив світ, що віддав свого єдинородного Сина, аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не був знищений, а отримав життя вічне» (Івана 3:16). Хіба ви не повинні бути вдячними Богові за такий дар? Як можна показати це своїм життям? Розгляньмо висловлювання кількох людей, які дуже вдячні Богу за Його любов.

Змістовне життя приносить задоволення

Деніс, про яку згадувалося в попередній статті, каже, що завдяки дотримуванню Божих законів і принципів її життя стало більш змістовним і цілеспрямованим. Вона розповідає: «З Біблії я дізналася про чудовий намір Бога щодо майбутнього людей і про те, яку важливу працю Він доручив своїм служителям. Єгова дав мені свободу волі. Використовуючи її на славу Богові й завжди пам’ятаючи про Його намір, можна вести справді змістовне життя».

Ми також зможемо вести змістовне життя, коли довідаємось, у чому полягає Божа воля, і виконуватимемо її. Крім того, щоб задовольнити свою потребу в духовному, нам треба зрозуміти, як завдяки викупній жертві людство прийде до досконалості в новому праведному світі.

Дейв, про якого згадувалось у першій статті, довгий час відчував духовний голод. Зрештою він знайшов відповідь на запитання про сенс життя. «Озираючись назад,— каже він,— я розумію, що моє життя до пізнання Божого наміру було низкою марних починань. Тоді я цього не усвідомлював, все ж постійно відчував порожнечу через те, що не задовольняв свою потребу в духовному. Нині я не маю цих гнітючих почуттів, бо знаю, чому живу і як правильно вести своє життя».

Щоб знайти правдивий зміст у житті, потрібно зважати на Божі думки, викладені в Біблії, а не на ідеї грішних людей. Ми живемо тому, що таким був намір Єгови. Він створив нас, аби ми прославляли Його ім’я, розвивали з ним дружбу і завдяки цьому задовольняли свою потребу в духовному. І тепер, і цілу вічність на нас сповнятимуться слова: «Щасливий народ, якому Бог — Господь» (Псалом 144:15, Хом.).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 8]

ЧОМУ ІСНУЮТЬ СТРАЖДАННЯ

Страждання — це одна з найбільших перепон на шляху до розуміння змісту життя. Віктор Франкл писав: «Якщо існує зміст життя, то мусить існувати і зміст страждань. Адже страждання, як доля і смерть, є невід’ємною частиною життя».

Біблія чітко пояснює, у чому причина страждань і смерті. Їх не спричиняє Бог. Вони є наслідком згубного рішення першої людської пари, яка захотіла бути незалежною від свого Творця. Усі нащадки Адама і Єви успадкували гріх, що є основною причиною людських страждань.

Звичайно, розуміння змісту життя не вирішить усіх наших проблем, але допоможе їх долати. Невдовзі Бог назавжди усуне всі страждання та смерть. Тож слухняних людей чекає чудове майбутнє.

[Схема/Ілюстрація на сторінці 7]

У Святому Письмі Божі обітниці прирівнюються до кругообігу води, адже вони настільки ж надійні, як і цей процес

[Схема]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Дощ

Випаровування

Випаровування

Озера, річки

Океани

[Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Чому можна вірити, що в майбутньому земля стане раєм, у якому житимуть щасливі здорові люди?

[Ілюстрація на сторінці 9]

«Єгова дав мені свободу волі. І тільки використовуючи її на славу Богові... можна вести справді змістовне життя» (Деніс).