Що це є пророцтво?

Вебстерів новий дев’ятий академічний словник пояснює пророцтво так: „Натхненна заява божественної волі й наміру 2: натхненні вислови пророка 3: передречення майбутніх подій”. Це подає думку, що можуть бути різні джерела пророцтв.

На оборону традиційних релігій, університетський професор релігійного дослідження, Е. Боладжі Ідову, говорить про „багатобічні поняття Бога в Африці”. Його книжка Традиційна релігія в Африці пояснює, що це „звичайно набирає свого наголосу й точки зору від соціологічної структури й обстановки”. Наприклад, він каже, що, тоді як у більшості Африки, про Бога говориться чоловічими висловами, то є місцевості [головно в матріархальних суспільствах у яких керівною роллю є жінки] про Нього говориться жіночими термінами”. Чи ж Бог міг натхнути такі місцеві й суперницькі поняття? Професор Ідову признає, що „немає нічого, щоб запобігти... яку-небудь... расу в Африці від розвитку свого власного поняття про Бога”. Це навіває на думку, що такі релігійні поняття — це людські ідеї й спостереження замість божественне відкриття.— Порівняйте з пос. до Римлян 1:19—23.

Традиційні віщуни й оракули (пророцтва, які нібито походять від богів і витлумачуються жерцями) не виявляють Божих правдивих характерних рис або Його волі й наміру. Вони розглядають заборони й обряди, яких вимагають різноманітність місцевих „богів”. Їхні пророцтва грунтуються на містичному знанні віщування. Тому то такі пророцтва не є натхненні заяви божественної волі. Всемогутній Бог, Який надихає правдиве пророцтво, не є їхнім джерелом.— 2 Петра 1:20, 21; 5 Мойсеєва 13:1—5; 18:20—22.

Яке ж джерело таких провіщень? Просимо читати наступну статтю, щоб одержати відповідь на це запитання, а також на інші, яких ми спочатку згадали.

Яка є ціль пророцтва?

ЛЮДИ, які заявляють, що різне поклоніння є відкриттям з надлюдських джерел також признають, що є добрі, а також злі надприродні сили. З цього визнання виникають ці питання: Чи всі ці різні релігії походять з доброго джерела? Або чи вони походять з поганого? Котре джерело натхнув правдивий Бог?

Перша релігія

Визнають, що людство є одною родиною, і це погоджується з тим, що Біблія говорить про одну оригінальну людську пару, Адама й Єву. Єгова, Творець, виявив Себе їм. Він виявив Адамові й Єві їхню роль у Його намірі й їхнє правдиве споріднення з Ним. Бог зробив Адама Своїм першим пророком, відповідальним переказувати божественні відкриття своїй дружині, а зрештою їхнім нащадкам, тобто, всьому людству.— 1 Мойсеєва 1:27—30; 2:15—17.

Це була єдина релігія, єдине поклоніння виявлене Богом Єговою. Це поклоніння виражалось слухняністю до Божої волі. Від них не вимагалось жодних обрядів, жертвувань, місць поклоніння, або оракулів.

Починається фальшива релігія

Перше протилежне „відкриття” прийшло від ангела, який бажав, щоб людство йому поклонялось. Він запропонував їм вибрати інакше поклоніння й спонукав Адама й Єву приєднатись до нього й збунтуватись проти їхнього Творця. Це зробило його Сатаною, противником Єгови. Його „пророцтво” претендувало на те, що дасть їм самовизначення й незалежність від Бога. Замість цього, вони стали поневолені Сатаною й гріхом, і це призвело їх до смерті.— 1 Мойсеєва 3:1—19; Матвія 4:8—10; Римлян 5:12.

Зрештою до Сатани приєднались інші неслухняні ангели, або демони. Немає сумніву, що ці плодили між людством фальшиві релігійні поняття, які далі псували людей. За часу Адамового внука, Еноша, „зачали були призивати Ймення Господнє [Єгови, НС]”. Згідно з Палестинським таргумом, вони поганили Його Ім’я, своїм ідолопоклонством того часу.— 1 Мойсеєва 4:26; 6:1—8; 1 Петра 3:19, 20; 2 Петра 2:1—4.

Фальшива релігія була знищена в Потопі за Ноєвого часу, і лишилось тільки правдиве поклоніння, якого практикував Ной, пророк Єгови. (1 Мойсеєва 1:5—9, 13; 7:23; 2 Петра 2:5) Але демони не були знищені в Потопі й знову внесли підроблені пророцтва й релігійні поняття. Вони спонукали Ноєвих потомків образити Єгову будуванням міста Вавеля як центр фальшивого поклоніння. Але Бог змішав їхні мови й „розпорошив їх звідти по поверхні всієї землі”.— 1 Мойсеєва 11:1—9.

Що все це каже нам? Що ми всі є потомками Ноя й Адама. Це значить, що всі культури походять із загального джерела, в яких то культурах збереглись деякі поняття Бога, як залишки знання, яке позосталось від Ноєвого часу. Але це основне поняття було перекручене фальшивими релігійними ідеями успадкованими від тих предків, які розсіялись з Бабеля (пізніше відновлений Вавілон) по поверхні всієї землі. Це можна бачити в загальних забобонах про духів померлих, поклонінні предків, і в практикуванні астрології, віщування, і чарівництва.— Даниїла 2:1, 2.

Ціль пророцтва

Чи це значить, що сьогоднішні релігії грунтуються тільки на поняттях успадкованих з давнини? Ні. Сатана з його демонами ще до цих пір надихають фальшиве пророцтво, щоб ним зводити й розділювати людство, робити безладними правдиві відкриття про Бога, і засновувати фальшиві ідеї та релігії. (1 Тимофія 4:1; 1 Івана 4:1—3; Об’явлення 16:13—16) Біблія каже: „А між людом були й неправдиві пророки, як і будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі”.— 2 Петра 2:1.

Книга правдивого пророцтва

Цю важливу інформацію неможливо зберегти усною традицією або відмінним відкриттям різним народам. Найкращий спосіб зберігання й передання його всім народам було через писаний список. І Біблія виповнює цю роль. Тільки Біблія поміщає Божі натхненні відкриття й зберігає історичну та пророчу історію Його стосунків з людьми. Тільки Біблія звертає увагу на Ісуса Христа як на Божого Агента спасіння й вона поміщає останні пророцтва відносно майбутнього завершення Його Месіанського призначення. Таким то чином Біблія є довершеним натхненним писаним Словом Божим.— Римлян 15:4; 1 Коринтян 10:11; 2 Петра 1:20, 21.

Тому що Біблія вже закінчена, то ті, хто вносить нові „пророцтва”, релігії й секти, не можуть бути натхнені Богом. Правдиві пророцтва не були дані, щоб виявляти нові релігії.