Що таке страх перед Єговою, який ми повинні мати?

Біблія показує, що страх може бути належним і неналежним. Здоровий страх спонукує людину поводитись обережно, якщо виникає небезпека, і завдяки цьому уникати лиха, а хворобливий страх руйнує надію, позбавляє людину емоційних сил і може навіть призвести до смерті. Страх перед Богом — це здоровий страх, це благоговіння, глибока пошана до Творця і благотворний страх викликати його несхвалення. Страх не сподобатись Богові виникає із вдячності за його віддану любов, великодушність та усвідомлення того, що він Найвищий Суддя і Всемогутній Бог, який може карати або знищувати тих, хто повстає проти нього. (Див. БЛАГОГОВІННЯ.)

Якщо людина хоче служити Єгові, їй потрібно мати перед ним здоровий страх. Такий страх допомагав Йову залишатись праведним і непорочним (Йв 1:1; 23:15; 31:23). Також він допомагав псалмоспівцю залишатись вірним Богові попри переслідування князів (Пс 119:120, 161). Йосафат заохочував поставлених суддів мати саме такий здоровий страх, щоб вони були безсторонніми і виносили справедливі рішення (2Хр 19:5—7).

Цей глибокий страх — «початок мудрості» (Пс 111:10; Пр 9:10). Це не хворобливий страх, який мучить людину, «страх перед Єговою чистий» (Пс 19:9). У Прислів’я 8:13 дається таке визначення: «Страх перед Єговою — це ненавидіти зло». Він береже від згубного шляху, адже «страх перед Єговою відвертає людину від зла» (Пр 16:6).

Адам з Євою не мали належного, здорового страху перед Богом, тому вони не послухались його. Через це у них з’явився хворобливий страх, який змусив їх сховатись від Бога. Адам сказав: «Я чув твій голос у саду, але злякався» (Бт 3:10). Адамів син, Каїн, відчув подібний сильний страх після того, як вбив свого брата Авеля, і, можливо, це стало однією з причин, чому він вирішив побудувати місто (Бт 4:13—17).

У Євреїв 12:28 міститься заклик до християн виявляти страх перед Богом: «Продовжуймо отримувати незаслужену доброту, завдяки якій ми можемо служити Богові так, як йому до вподоби, з побожним страхом і благоговінням». Ангел, який летить у піднебессі, починає проголошувати добру новину такими словами: «Виявіть страх перед Богом і віддайте йому славу» (Об 14:6, 7). Ісус протиставив здоровий страх перед Богом страху перед людиною: «Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, але душу вбити не може; радше бійтеся того, хто може як тіло, так і душу погубити в геєні» (Мт 10:28). В Об’явлення 2:10, звертаючись до християн, Ісус радив: «Не бійся страждань, яких ти маєш зазнати». Справжня любов до Єгови витісняє страх перед людиною, який змушує поступатися своїми переконаннями.

Однак належний страх спонукує поважати світську владу, адже християнин знає, що накладене представниками влади справедливе покарання за правопорушення є непрямим виразом Божого гніву (Рм 13:3—7).

Ісус передрік, що під час «закінчення цього віку» по всій землі люди житимуть у страху. Він говорив, що будуть «страшні видовища» і що «люди будуть мліти від страху та очікування того, що́ насувається на населену землю» (Лк 21:11, 26). На відміну від огорнутого страхом світу, Божим служителям слід дотримуватися слів з Ісаї 8:12: «Не бійтеся того, чого боїться він». Апостол Павло пояснює: «Адже Бог дав нам не дух боягузтва, а дух сили, любові й розсудливості» (2Тм 1:7).

Один мудрий чоловік, глибоко вивчивши людську природу і те, чим люди займаються та які біди їм доводиться зносити, сказав: «Ось висновок з усього сказаного: бійся правдивого Бога і дотримуйся його заповідей, бо в цьому весь обов’язок людини» (Ек 12:13).

Яків назвав Всемогутнього Бога «страхом Ісака». Він мав на увазі, що Ісак ставився до Бога з благоговійним трепетом, боячись йому не догодити. Яків ставився до Бога так само, як і його батько Ісак. Це видно з того, що він поклявся «страхом [свого] батька Ісака» (Бт 31:42, прим.; 31:53, прим.).

Єгова захищає свій народ і дбає про нього. Тож у нас немає причин боятися людей і того, що вони можуть нам заподіяти, а отже, немає причин поступатися, коли нас змушують вчинити щось неправильне (Пс 27:1; 78:53; 91:2—5; Іс 12:2). Але це не означає, що в теперішньому світі Божі служителі не зазнаватимуть страждань. Часами вони опиняються у безвихідному і скрутному становищі. А люди, які не мають віри, можуть зі страху покинути їх, боячись, що й самі опиняться в такому ж, на їхню думку, безнадійному стані (Пс 31:11). Вони не розуміють, що Єгова навіть за таких обставин дбає про своїх служителів. Він не покине їх (Пс 27:10; 94:14).

Оскільки неправедні не мають страху перед Богом, вони не припиняють чинити зла (Пс 36:1—4). Але такі люди обов’язково жахнуться, коли на них спаде лихо через те, що вони відкидають Божу мудрість (Пр 1:26, 27).

Коли Єгова перестав захищати невірних ізраїльтян, вони почали день і ніч жити в страху, бо непокоїлися за своє життя. Вони не могли уникнути лиха (Пв 28:66, 67; Іс 24:17—20; 33:14; Єр 30:5; Пл 3:47). Але такого страху не матимуть люди, які у своєму житті керуються Божою мудрістю і завжди виявляють благоговійний страх перед Творцем (Пр 1:33; 3:24, 25; 28:14).

Люди відчувають страх, коли Єгова виявляє свою неперевершену силу, щоб захистити чи підтримати своїх вірних служителів (2Хр 17:10; Пс 53:5; 105:38; Іс 19:16, 17; Єр 33:9). Наприклад, ізраїльтяни з Божою допомогою здобували над своїми ворогами видатні перемоги, які вселяли страх (Пв 11:25; 1Хр 14:17; 2Хр 14:12—14; 20:29), а за часів Мордехая та Естер несподіваний поворот подій, що призвів до порятунку євреїв, викликав серед їхніх ворогів сильний страх (Ес 8:17; 9:2, 3). Також здоровий страх і готовність підкорятися з’являються в людини тоді, коли вона бачить, як Бог наділяє когось відвагою і силою. Після того як цар Саул відважно закли́кав ізраїльтян стати на захист Явеш-Гілеада, «Єгова навів на людей страх» і вони «всі разом» послухались царя (1См 11:7).

Оскільки Єгова передрік падіння Вавилона від рук царя Кіра, ізраїльтяни могли не боятися цієї грандіозної події. Для них це означало визволення від жахіть вавилонського поневолення. Страх мали відчувати ті, хто виготовляв ідолів, адже ніякі божки, виготовлені рукою людини, не могли врятувати Вавилон (Іс 44:8—11, 24—28; 51:12, 13).