Вони «боялися Бога»

КОЛИ ізраїльтяни були рабами у Єгипті, єврейські повитухи Шіфра і Пуа опинилися в скрутній ситуації. Намагаючись стримати ріст населення чужинців, фараон наказав тим жінкам: «Як будете бабувати єврейок... коли буде син, то вбийте його» (Вихід 1:15, 16).

Шіфра і Пуа «боялися Бога», тому виявили відвагу і «не робили того, як казав їм єгипетський цар». Вони зберігали життя хлопчиків, хоча ця сміливість наражала їх на небезпеку. Єгова «чинив добро бабам-сповитухам» і нагородив за цю працю, котра рятувала життя (Вихід 1:17—21).

З цієї історії видно, що Єгова цінує своїх слуг. Він міг розцінити дії Шіфри та Пуи лише як сміливу доброчинність. Зрештою, жодна жінка при своєму розумі не вбивала б немовлят! Однак Єгова, безсумнівно, взяв до уваги той факт, що деякі люди через страх перед іншими чинили жахливі речі. Він знав, що ці повитухи керувалися не лише людською доброзичливістю, але також побожним страхом і благочестям.

Якими ж вдячними ми можемо бути за те, що служимо Богові, який бере до уваги наші вчинки вірності! Можливо, ніхто з нас не мав такого випробування віри, як Шіфра та Пуа. Однак коли ми непохитно обстоюємо те, що правильне,— у школі, на роботі, чи в будь-якій іншій ситуації,— Єгова не дивиться на нашу вірну любов, як на щось ординарне. Навпаки, «тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євреїв 11:6). Так, «не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім’я Його ви, що святим послужили та служите» (Євреїв 6:10).