Найважливіше питання

ЧИ ІСНУЄ Бог? Як сказав генетик Френсіс Коллінз, «це найважливіше питання, на яке людство повинне знайти відповідь». Його слова мають глибокий зміст, адже якщо Бога нема, то не існує того, хто встановлює норми моралі, і життя людини закінчується з її смертю назавжди.

Деякі люди сумніваються в існуванні Бога, тому що в нього не вірить більшість науковців. Однак, як буде показано в наступній статті, загальноприйняті погляди можуть виявитися абсолютно помилковими.

На жаль, багато світових релігій також перешкоджають людям повірити в Бога, поширюючи вчення, які суперечать доведеним науковим фактам. Яскравим прикладом цього є небіблійне вчення, згідно з яким кілька тисяч років тому Бог створив увесь світ за шість діб.

Під впливом суперечливих теорій і філософських поглядів, чимало людей перестають шукати правду про існування Бога. Але хіба у житті людини є щось важливіше від того, щоб знайти правдиву відповідь на питання, чи існує Бог? Жоден з нас не бачив Бога і не спостерігав за тим, як з’явилися Всесвіт і життя. Тож, незалежно від того, віримо ми в Бога чи ні, наші погляди ґрунтуються не лише на фактах, а й на вірі. Але якою має бути віра?

Справжня віра ґрунтується на переконливих доказах

Віра, принаймні до деякої міри,— це невід’ємна частина життя кожної людини. Ми влаштовуємось на роботу, сподіваючись, що отримаємо зарплатню. Ми сіємо зерно з упевненістю, що воно зійде. Ми довіряємо своїм друзям. І ми покладаємось на фізичні закони, які керують Всесвітом. Така віра базується на знанні і доказах. Подібно й віра в існування Бога має ґрунтуватися на переконливих доказах.

Біблія в Євреїв 11:1 говорить: «Віра — це... чіткий вияв речей реальних, хоча й невидимих». У перекладі Огієнка сказано: «Віра — то... доказ небаченого». Уявіть, що ви йдете по пляжу і раптом відчуваєте, як земля під вашими ногами починає тремтіти. Потім ви бачите, що вода відходить далеко від берега. Ви розумієте: все це свідчить про наближення цунамі. Тремтіння землі і відхід води є «чітким виявом» невидимої реальності — хвиль, які ось-ось досягнуть берега. Віра, яка ґрунтується на знанні, спонукує вас тікати на височину в безпечне місце.

Віра в Бога також має ґрунтуватися на знанні і переконливих доказах. Лише тоді невидимий Бог стане для вас реальністю. Однак чи треба бути науковцем, щоб дослідити й осмислити докази існування Бога? Нобелівський лауреат Володимир Прелог визнав, що навіть «лауреати Нобелівської премії не більш компетентні в питаннях про Бога, релігію або життя після смерті, ніж інші люди».

Чесність перед самим собою і жага до правди мають спонукати вас неупереджено розглянути докази і зробити відповідні висновки. Які ж є докази існування Бога?

[Ілюстрація на сторінці 3]

Землероб вірить, що зерно проросте і дасть урожай

Розгляньте докази

УЯВІТЬ, що ви потрапили на далекий безлюдний острів. Гуляючи узбережжям, ви бачите великий камінь, на якому написано: «John 1800». Чи ви дійдете висновку, що оскільки острів далекий і безлюдний, то цей напис з’явився внаслідок дії вітру і води? Звичайно, ні! Логічно припустити, що цей напис хтось зробив. Чому? По-перше, послідовність чітких літер і цифр — навіть якщо це літери незрозумілої вам мови — не може з’явитись сама собою. По-друге, напис передає змістовну інформацію, а це вказує на те, що його зробила розумна істота.

У повсякденному житті ми отримуємо інформацію, подану різними знаками і сигналами, наприклад: шрифтом Брайля, літерами алфавіту, схемами, музичними нотами, словами, жестами, радіосигналами. Крім того, комп’ютери обробляють інформацію, представлену за допомогою двійкового коду, тобто у вигляді послідовностей нулів і одиниць. Сьогодні використовуються найрізноманітніші засоби передачі інформації: від паперу і чорнила до світлових променів і радіохвиль. У всякому разі, якщо є змістовна інформація, то мусить бути і розумна істота, яка її передала. Люди вважають це беззаперечною істиною. Однак коли йдеться про змістовну інформацію в живій клітині, вони цю істину заперечують. Така інформація, як вважають прихильники теорії еволюції, записалась, тобто з’явилась, сама собою. Чи це дійсно так? Розгляньте докази.

Чи може складна інформація з’явитися сама собою?

У ядрі майже кожної клітини вашого організму міститься унікальний код, записаний у молекулі дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). Ця молекула має структуру довгої подвійної спіралі і нагадує гвинтові сходи. ДНК можна порівняти з інструкцією, або програмою, що відповідає за утворення, ріст, функціонування і поділ трильйонів клітин, з яких складається ваш організм. Основні сполуки, які утворюють ДНК, називаються нуклеотидами. Вони позначаються літерами А, Г, Ц і Т залежно від виду їхньої основиa. Комбінації цих чотирьох сполук, наче літери алфавіту, утворюють «речення» — інструкції, які керують реплікацією та іншими процесами в клітині.

Весь обсяг інформації, що зберігається у ДНК, називається геномом. Певні послідовності «літер» у вашій ДНК властиві тільки вам, оскільки ваша ДНК містить спадкову інформацію про колір ваших очей і шкіри, форму носа тощо. Ваш геном можна порівняти з величезною бібліотекою, яка складається з інструкцій для кожного органа вашого тіла. І завдяки цим інструкціям існуєте саме ви.

Наскільки велика ця «бібліотека»? У ній приблизно три мільярди «літер», тобто нуклеотидів (основ). Згідно з даними проекту «Геном людини», якщо записати ці «літери» на папері, вийде 200 томів по 1000 сторінок, кожен завбільшки з великий телефонний довідник.

Цікаво, що це перегукується зі словами молитви, записаної близько трьох тисячоліть тому. У Біблії, в Псалмі 139:16, ми читаємо: «Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени». Звичайно, автор цих слів нічого не знав про сучасні наукові відкриття, однак, прославляючи Бога за неперевершену мудрість і силу, він простою мовою точно передав концепцію генетичної інформації. Як же Біблія відрізняється від інших стародавніх релігійних книг, в яких так багато міфів і забобонів!

Хто зібрав «бібліотеку»?

Якщо логіка підказує нам, що висічений на камені напис «John 1800» зробила розумна істота, то хіба ми не повинні дійти такого самого висновку про ДНК, яка містить набагато складнішу і змістовнішу інформацію? Зрештою, інформація залишається інформацією, хоч би де вона містилась і хоч би яким був засіб її передачі. Вчений-хімік і дослідник у галузі комп’ютерних та інформаційних технологій Дональд Джонсон каже, що за законами хімії і фізики складна інформація і системи її обробки не могли з’явитися самі по собі. І, звичайно ж, чим складніша інформація, тим розумнішою має бути особа, яка її записала. Напис «John 1800» могла зробити навіть дитина, але код життя могла записати лише надлюдська істота. До того ж, як повідомляється в журналі «Нейчер», кожне нове відкриття змушує вчених усвідомити, що «живі організми набагато складніші, ніж вважалося».

Уявлення про те, що величезний обсяг складної інформації в ДНК виник внаслідок сліпих і неконтрольованих процесівb, суперечить як логіці, так і науковим знанням. Щоб погодитись з цим, треба мати сліпу віру.

З усіх сил намагаючись заперечити існування Бога, прихильники еволюції не раз доходили висновків, які згодом виявлялися помилковими. Скажімо, донедавна вчені стверджували: 98 відсотків геному людини є «сміттям», чимось на зразок бібліотеки, що містить інструкції з мільярдами непотрібних слів.

Чи це справді «сміття»?

Раніше біологи думали, що в ДНК немає нічого, крім інструкцій для виробництва білків. Однак з часом з’ясувалося, що за синтез білків відповідає лише приблизно два відсотки геному. Яке ж тоді призначення 98 відсотків ДНК? За словами Джона Меттіка, професора молекулярної біології у Квінслендському університеті (Брисбен, Австралія), цю загадкову частину ДНК науковці «відразу почали вважати еволюційним сміттям».

Науковцем, якому приписують створення терміну «“сміттєва” ДНК», є еволюціоніст Сусуму Оно. У своїй статті «Надто багато “сміттєвої” ДНК у нашому геномі» він написав, що ці послідовності ДНК — «залишки невдалих експериментів природи. Уся земля всіяна викопними рештками вимерлих видів, тож нема нічого дивного в тому, що в нашому геномі повно решток вимерлих генів».

Як концепція про «сміттєву» ДНК вплинула на розвиток генетики? Молекулярний біолог Войцех Макаловський каже, що ця концепція «стримала провідних дослідників від вивчення некодуючої [«сміттєвої»] ДНК». Лише деякі науковці «вирішили досліджувати цю непопулярну тему, ризикуючи бути осміяними. Саме завдяки їм на початку 1990-х років ставлення до “сміттєвої” ДНК... почало змінюватися». За його словами, те, що біологи колись називали сміттям, тепер вони вважають «генетичним скарбом».

На думку професора Меттіка, теорія про «сміттєву» ДНК є класичним прикладом того, як традиційні наукові погляди «заважають об’єктивній оцінці фактів». Він додає: «Науковці не зрозуміли значення некодуючої ДНК, і це, можливо, є однією з найбільших помилок в історії молекулярної біології». Без сумніву, наукові істини повинні ґрунтуватися на доказах, а не на популярних поглядах. Що ж виявляють про роль «сміттєвої» ДНК останні наукові дослідження?

Яка користь від «сміття»?

Наприклад, на автомобільному заводі є верстати для виробництва складових частин. Але складові частини — це ще не автомобіль. На заводі також має бути складальний конвеєр і устаткування, яке здійснює контрольний огляд готової продукції. Щось подібне відбувається всередині клітини. Ми можемо порівняти автомобільні частини з білками, які виготовляються у клітині, а складальний конвеєр і устаткування для контролю за якістю — зі «сміттєвою» ДНК. Дослідники кажуть, що більша частина цієї ДНК містить інструкції для складних молекул, які називаються регуляторною рибонуклеїновою кислотою. Ці молекули РНК контролюють формування, розвиток і роботу клітиниc. У журналі «Нейчер» наводились слова Джошуа Плоткіна, науковця, який займається математичною біологією: «Уже саме існування цих особливих регуляторів свідчить про те, яким надзвичайно наївним є наше розуміння основних процесів у клітині».

Для злагодженої роботи автомобільного заводу необхідні добрі комунікаційні системи. Те саме можна сказати і про клітину. Тоні Поусон, молекулярний біолог з Торонтського університету (Онтаріо, Канада), пояснює: «Інформація в клітинах передається мережею, а не простими окремими шляхами». Вчений зазначив, що такий спосіб передачі інформації «незрівнянно складніший», ніж вважалось раніше. Як сказав Леонід Кругляк, генетик з Принстонського університету (США), «чимало механізмів і принципів, які керують міжклітинними і внутрішньоклітинними процесами, досі залишаються таємницею».

З кожним новим відкриттям науковці чимраз більше дізнаються про надзвичайну впорядкованість і складність процесів у клітині. Чому ж багато хто досі тримається переконання, що життя і найскладніша інформаційна система є наслідком сліпої еволюції?

[Примітки]

[Рамка на сторінці 5]

НАСКІЛЬКИ ДОВГА ВАША ДНК?

У розкрученому вигляді довжина ДНК лише однієї людської клітини становить 2 метри. Якби виділити ДНК з усіх трильйонів клітин вашого організму і з’єднати її в одну нитку, то, за приблизними підрахунками, такою ниткою можна було б прокласти шлях від Землі до Сонця аж 1340 разів. А якби ви захотіли подолати відстань, яка дорівнює довжині цієї нитки, ви мали б рухатись зі швидкістю світла впродовж близько 185 годин.

Який погляд більш обґрунтований?

ЖОДНА людина не бачила, як на землі з’явилось життя. Також ніхто не бачив, щоб одна форма життя еволюціонувала в іншу, наприклад плазуни в ссавцівa. Тому, щоб зробити висновки про походження життя, треба опиратись на докази. І нехай докази промовляють самі за себе, не варто змушувати їх говорити те, що нам хочеться почути.

Однак чимало атеїстів сприймають науку через призму матеріалістичної філософії, яка пояснює походження життя суто матеріальними причинами. Еволюціоніст Річард Левонтін написав: «Наша прихильність до матеріалізму сліпа». Також він додав: «Для нас матеріалізм абсолютний, бо ми не можемо дозволити Божественному навіть ступити на наш поріг». Тож прибічникам матеріалізму не залишається нічого іншого, як тільки вірити в еволюцію.

Релігійні люди теж мають уявлення, які заважають їм об’єктивно сприймати наукові дані. Приміром, як вже згадувалось, деякі креаціоністи тримаються хибного погляду, що Бог створив світ за шість буквальних днів кілька тисяч років тому. Їхня «сліпа прихильність» змушує їх підтасовувати факти під своє надзвичайно буквальне трактування Біблії. (Дивіться інформацію в рамці «Як довго триває “день”?» на сторінці 9). Люди, які керуються крайніми поглядами в поясненні як біблійних, так і наукових питань, не знаходять переконливих доказів для обґрунтування своєї віри.

Який погляд підтверджується всіма фактами?

Щодо походження складних молекул, з яких побудовані живі організми, деякі еволюціоністи вважають:

1. Основні хімічні елементи якимось чином поєднались, і так утворилися прості молекули.

2. Згодом ці молекули об’єдналися саме в такі послідовності, які були потрібні для утворення ДНК, РНК та білків, а ті у свою чергу вже були спроможні накопичувати інформацію, необхідну для життєво важливих процесів.

3. Ці молекули якось утворили конкретні послідовності, завдяки яким змогли відтворювати самих себе. Без відтворення неможливий ані еволюційний розвиток, ані саме життя.

Як життєво важливі молекули могли з’явитись і набути таких дивовижних властивостей без втручання розумного майстра? Дослідження, які проводять прихильники еволюції, не дають переконливих пояснень про походження життя. Заперечуючи свідоме втручання Творця, люди, по суті, приписують божественні риси нерозумним молекулам і силам природи.

Про що ж говорять факти? Факти свідчать, що молекули не перетворюються у складні форми життя. Натомість, згідно з фізичними законами, складні речі — механізми, будинки і навіть живі клітини — з часом руйнуютьсяb. А втім, еволюціоністи стверджують, що може відбуватися протилежне. Наприклад, як сказано у книжці «Еволюція для чайників» (англ.), еволюційні процеси відбувалися завдяки «великій кількості сонячної енергії, яку отримувала Земля, і ця енергія спричиняла виникнення чимраз складніших форм життя».

Безперечно, для того щоб перетворити безпорядок у порядок, потрібно витратити енергію, приміром необхідно докласти немало зусиль, щоб з цегли, дерева і цвяхів збудувати будинок. Однак енергія має бути керованою і спрямованою на відповідний об’єкт, адже некерована енергія лише прискорює занепад, подібно як сонце і негода пришвидшують руйнування будинкуc. Прихильники еволюції не можуть дати задовільних пояснень, як енергія сама по собі може щось створювати.

З іншого боку, якщо вважати життя і Всесвіт ділом рук мудрого Творця, який має «безмежність... великої сили», тоді можна пояснити не лише складність інформаційних систем у живих клітинах, а й гармонію у взаємодії фізичних сил, які керують усією матерією — від крихітних атомів до безкраїх галактикd (Ісаї 40:26, НС).

Віра в Творця також узгоджується з висновком, до якого прийшла більшість науковців: Всесвіт мав початок. У Буття 1:1 говориться: «На початку Бог створив Небо та землю».

З кожним новим відкриттям прибічникам матеріалістичної філософії стає дедалі важче захищати свою позицію. Ось чому деякі атеїсти вирішили переглянути свої поглядиe. Вони дійшли висновку, що дивовижний Всесвіт є видимим доказом «невидимих рис» і «віковічної сили» нашого Творця, Бога Єгови (Римлян 1:20). Чи не варто і вам глибше це обдумати? Не існує важливішого питання, адже воно має величезний вплив на життя людиниf.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 8]

ЕВОЛЮЦІОНУЄ ЛЮДСТВО ЧИ ДЕГРАДУЄ?

Деякі науковці серйозно занепокоєні тим, що геном людини, здається, деградує внаслідок накопичення мутацій, або вад. Тоді це суперечить теорії про те, що людство еволюціонує, інакше кажучи, вдосконалюється. Але якщо Бог створив геном людини, чому в ньому є вади? Біблія пояснює те, чого не можуть пояснити науковці: вона каже, що людська недосконалість є результатом гріха, тобто непослуху Богові. «Через одного чоловіка [Адама] у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть»,— говориться у Римлян 5:12. Тож факт, що геном деградує, суперечить теорії еволюції, але узгоджується з Біблією. Чи геном людини буде деградувати безконечно? Ні! Бог обіцяє, що втрутиться у діла людей і виправить шкоду, якої завдали людству перші чоловік і жінка. Наш геном стане досконалим, і зробить це наш Творець, а не бездумна еволюція (Об’явлення 21:3, 4).

[Рамка на сторінці 9]

ЯК ДОВГО ТРИВАЄ «ДЕНЬ»?

У Біблії слово «день» може стосуватись проміжків часу різної довжини. Наприклад, у Буття 2:4 (НС) про всі шість творчих днів говориться як про «день, коли Бог Єгова зробив землю і небо». Очевидно, кожен творчий день був досить довгим. Хоча в Біблії конкретно сказано про закінчення кожного з шести «днів», але цікаво, що в ній не згадується про кінець сьомого дня. Чому? Тому що цей день триває досі (Буття 2:3; Євреїв 4:4—6, 11).

[Ілюстрація на сторінці 8]

Речі, залишені без догляду, руйнуються

[Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Сила Бога та інші його риси виявляються у Всесвіті