Але зовсім інша річ, якщо людину вилучають зі збору. З нею ми «перестанемо товаришувати» і «навіть не їстимемо» (1 Кор. 5:11).

14. Як кожен християнин може керуватися своїм сумлінням у поводженні з вилученою людиною? (Дивіться також ілюстрацію.)

¹⁴ Чи це означає, що ми будемо повністю ігнорувати вилучену людину? Не обов’язково. Звичайно, ми не станемо проводити з нею час. Але, керуючись своїм навченим Біблією сумлінням, християнин може вирішити запросити її на зібрання, наприклад якщо йдеться про родича або когось, з ким він раніше дружив. А як ми будемо поводитись, якщо вилучений прийде на зібрання? Раніше ми не стали б з ним вітатися. Однак тепер і в цьому питанні кожен самостійно прийматиме рішення, прислухаючись до свого сумління. Можливо, хтось вважатиме доречним привітатися і сказати, що радий його бачити. Втім, ми не будемо вести з вилученим довгих розмов чи ще якось проводити з ним час.

15. Про кого йде мова у 2 Івана 9—11? (Дивіться також інформацію в рамці «Чи Іван і Павло говорили про один і той самий гріх?».)

¹⁵ Але хтось може думати: «Хіба Біблія не каже, що християнин, який вітається з такою людиною, стає спільником у її лихих вчинках?». (Прочитайте 2 Івана 9—11.) Контекст показує, що ця вказівка стосується відступників та будь-кого, хто схиляє інших до гріха (Об’яв. 2:20). Тож, якщо людина поширює відступницькі вчення чи пропагує грішну поведінку, старійшини не будуть її відвідувати. Звичайно, ми все ще надіємося, що вона отямиться. Та поки цього не сталося, ми не будемо ані вітатися з нею, ані запрошувати її на зібрання.