«Я не боюся смерті!»

ДЕВ’ЯТИЛІТНІЙ Крістофер Геслоп був Свідком Єгови, як також його 14 тилітній брат Метью. Одного ранку в жовтні з дядьком, тіткою й двома двоєрідними братами вони проповідували від дому до дому біля Манчестера, Англії. Після обіду, вони пішли оглядати визначені місця в Блекпулі, недалекий морський курорт. Усі шестеро були між 12 особами, які відразу загинули в автомобільній аварії, яка поліція каже була «цілковите знищення».

Вечором перед трагедією, на біблійній студії у сусідстві обговорювалась тема про смерть на якій родина Геслопів була присутня. «Крістофер,— сказав Дейвід, батько,— завжди був глибокодумним. Тієї ночі, він виразно висловлювався про новий світ і його надію на майбутнє. Тоді, як наша дискусія продовжувалась, Крістофер сказав: Будучи Свідком Єгови, ми знаємо що хоч смерть завдає біль, то колись знову побачимося на землі. Мені навіть на думку не спадало, що його слова будуть такі незабутні».

Після аварії у газеті Манчестер івенинг ньюз було сказано: «Я не боюся смерті,— сказала дитина поранена в аварії», і в статті точно цитували слова Крістофера. Як же дев’ятилітній дитині мати таке довір’я? Що батьки навчили Крістофера вірити?

Воскресіння — певна надія

«Найбільш разюча риса першого християнського проповідування була його наголос на воскресіння»,— каже Новий словник Біблії. Він додає: «Перші проповідники були переконані, що Христос воскрес, і певні, що згодом усі віруючі теж воскреснуть. Це робило їх інакшими, від усіх інших учителів у стародавньому світі».

Правдиві християни теж є зовсім інакші сьогодні. Вони не заглиблюються в грецьку філософію, фальшиво приписуючи людині «безсмертну душу». Краще, вони міцніють з Ісусових слів, що померлі «в пам’ятних гробах, почують Його голос, і повиходять». Це основа на християнську віру — воскресіння померлих у Божій пам’яті до життя на райській землі. (Івана 5:28, 29; також дивіться Дії 17:31; 1 Коринтян 15:14).

Дейвід Геслоп з його дружиною, Ейлін, навчили їхніх двох синів цієї основної біблійної правди й, результатом цього, тепер нею самі дуже потішаються. «Звичайно, ми дуже багато думаємо про воскресіння,— каже Дейвід,— і коли сумуємо час від часу, то відразу думаємо про майбутність і бачимо що загибель наших синів тільки тимчасова». Ейлін додає: «Це таке саме, як би ваш улюблений переселився. Ви не знаєте довжини їхньої відсутності, але чекаєте їхнього повернення».

Щире запрошення

Чи ви любили б мати таку віру? Її не трудно здобути.

У нашій початковій статті було згадане недавнє анкетування в Англії. Цікаво, коли запитали тих людей, які не ходять до церкви до якого місця поклоніння вони ходили б, якщо б вирішили ходити, то 27 процентів (найбільше число) казали, що вони ходили б до Залу Царства Свідків Єгови.

Крім того, відповідаючи на запитання: «Коли б ви дуже прагнули якогось знання про Біблію, християнську віру, тощо, до кого ви повернулися б?», то 19 процентів відповіли: Свідків Єгови.

Де б ви не мешкали, Свідки Єгови були б раді допомогти вам зміцнювати вашу віру в навчання, яке знаходиться у вашій власній Біблії. Усі зібрання в їхніх Залах Царства й домашній студії Біблії безплатні. Чому ж не взяти на себе ініціативу й попросити Свідків допомогти вам? Ви не тільки здобудете негайної потіхи, стосовно знання про смерть і воскресіння, але також розвинете надію на праведний новий світ, у якому «не буде вже смерти» (Об’явлення 21:4).

[Рамка на сторінці 11]

Поворот із смерті?

Бувають випадки, в яких відновлюють осіб від «клінічної смерті». Видужавши, декотрі заявляють мати надзвичайні досвіди «потойбічного життя». Проте, на це явище маємо медичне пояснення. У лондонській газеті в Англії, «Індепендент», було сказано: «Правдоподібно, ці галюцинації відбуваються саме перед смертю, тому що ті самі частини мозку збуджуються великою кількістю вуглекислоти або малою кількістю кисня в циркуляції крові». Як людина повертається до свідомості, то з цих галюцинацій можуть виникати почуття умирання й повернення назад до життя.