Звичайно, потреби людей можуть дуже різнитися. Сандра, про яку згадувалося раніше, говорить: «Прибита горем, я мала те, чого потребувала найбільше,— дорогих та люблячих друзів, які згуртувалися навколо мене». Згадана раніше Елейн у свою чергу потребувала часу, аби побути самій.

Елейн стверджує: «Протягом довгого часу після смерті Дейвіда я відчувала такий біль, немов щось гостре штрикало мене під ребром. Я думала, що це розлад травлення. Якось мені стало так погано, що вирішила відвідати лікаря. Одна прониклива сестра, моя подруга, припустила, що, можливо, цей біль я відчуваю через свої переживання, та заохотила просити Єгову про допомогу й потіху. Я відразу застосувала її пораду і почала мовчки, але палко, молитися до Єгови, аби він підтримав мене у моєму горі. І він допоміг мені!» Елейн стала ліпше почуватися, і незабаром фізичний біль пройшов.