Паулаb, в якої несподівано помер чоловік, розповідає: «Моє життя пішло шкереберть, і я почувалася такою безпорадною. Я втратила свого найближчого друга. З ним я могла розмовляти про все. Він розділяв зі мною мої радощі, а у важкі часи підтримував мене. Я завжди могла виплакатися на його плечі. А тепер мене ніби розтяли навпіл».

14, 15. Як ми можемо втішати тих, хто овдовів?

¹⁴ Як ми можемо втішати тих, хто овдовів? Перш за все важливо розмовляти з ними, навіть якщо вам ніяково або ви не знаєте, що казати. Паула, згадана раніше, ділиться: «Я розумію, що, коли хтось помирає, це викликає в людей неприємні почуття. Вони переживають, що можуть сказати щось невпопад. Але краще почути неоковирне слово, ніж нічого не почути». Навряд чи згорьована людина очікує, що ми скажемо щось надзвичайно розумне. Паула каже: «Я була вдячна, коли друзі просто говорили: “Дуже тобі співчуваю”».

Вдова, на ім’я Б’янка, пояснює: «Мене потішає, коли інші разом зі мною моляться і читають декілька біблійних віршів. А коли вони згадують про мого чоловіка і слухають, як я розповідаю про нього, це зігріває мені серце».

16. а) Чому ми маємо постійно підтримувати тих, у кого померла близька людина? б) Який обов’язок покладено на нас, згідно з Якова 1:27?

¹⁶ Подібно як Рут залишалася з овдовілою Ноомі, ми маємо постійно підтримувати тих, у кого померла близька людина. Згадана раніше Паула каже: «Відразу після смерті мого чоловіка мене підтримувало багато людей. Згодом їхнє життя повернулося до свого звичного ритму, а моє життя змінилося назавжди. Надзвичайно важливо, щоб інші розуміли, що згорьована людина потребує підтримки впродовж багатьох місяців і навіть років».