Як змиритися зі смертю

«Я була просто шокована, коли почула про смерть батька. Мене постійно мучило почуття вини, що не була поряд з ним в останні хвилини. Неможливо описати словами той нестерпний біль, якого завдає смерть рідної людини. Я так сумую за татом!» (Сара).

«Я не мав коли горювати»

Розгляньмо приклад Натаніеля. Коли йому було 24, в нього померла мама. Він пригадує: «Спершу я був шокований. А як оговтався, то думав, що маю підтримувати батька і маминих друзів, які дуже побивалися. Тому сам я не мав коли горювати».

Через рік після смерті матері Натаніель і далі не міг змиритися з цією втратою. «Батько досі час від часу телефонує, щоб порозмовляти про своє горе,— каже хлопець,— і це добре. Йому потрібно вилити свої почуття, тож я охоче вислуховую його. Але коли я потребую потіхи, то не знаю, до кого звернутись».

«Без неї дім такий пустий»

Самотність, мабуть, є найбільшою проблемою тих, хто втратив близьку людину. Ешлі мала 19, коли від раку померла її мама. Дівчина каже: «Я почувалась цілковито безпорадною і самотньою. Мама була моїм найкращим другом. Ми проводили разом дуже багато часу».

Наскільки ж важко було Ешлі кожного дня повертатися додому і усвідомлювати, що мами вже немає. «Без неї дім був таким пустим,— розповідає дівчина.— Я часто відразу йшла у свою кімнату і гірко плакала. Дивлячись на мамині фотографії, я пригадувала час, коли ми були разом».