Коли Ісуса запитали: «Чому притчами Ти промовляєш до них?» — він відповів: «Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного,— їм же не дано». Було передречено, що він ‘відкриє у притчах уста свої, розповість таємниці’ (Матвія 13:10, 11, 35). Отже Ісус говорив притчами, щоб відділити випадкових та просто цікавих слухачів від щирих дослідників. Ісусові учні виявили свою щирість, коли одного разу, ввійшовши разом з ним у дім, попросили: «Поясни нам притчу про кукіль польовий» (Матвія 13:36).

Деколи Ісус використовував притчі, щоб проілюструвати відгук на вістку про Царство або його відсутність. Він зауважував, що деякі не прогресуватимуть через знеохочення або опір з боку друзів та родичів. Інші допустять, щоб «утиск або переслідування» зруйнували їхнє цінування вістки про Царство. Ще інші дозволять, щоб щоденні життєві справи, «клопоти віку цього та омана багатства», витіснили ту любов, яку вони вже розвинули до доброї новини. Але будуть і такі, що з радістю відгукнуться, охоче слухатимуть цінне слово і зрозуміють його значення. Вони «зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться» у загальновизнаному християнстві, на загальну думку, в ім’я Ісуса Христа. Такі особи прагнуть вчитися про Єгову, щоб таким чином зрозуміти Біблію (Матвія 13:3—9, 18—23; Єзекіїля 9:4; Ісаї 2:2—4).