Погляд Біблії

Чи ви вже колись жили?

„Я ПАМ’ЯТАЮ багато моїх колишніх існувань — деколи я була чоловіком, а деколи жінкою”. Акторка Шерлі Меклейн пояснює в своїй книжці найбільшого тиражу Овт он а лимб (В трудному положенні) як вона дійшла до такого висновку. Спершу вона „дивувалась, що перевтілення не тільки було невід’ємною частиною більшості переконань жителів Східного світу... але також, що багато видатних мислителів Західного світу поділялись цим поглядом”.

Так, більше людей ніж ви думаєте — сотні мільйонів буддистів і індусів — вірять, що вони вже колись жили. Вони вірять, що щось внутрішнього — багато називають це душею — переживає смерть тіла й знову народжується в одному або більше наступних існувань. Те „щось” повертається в людській, або так як дехто каже, в тваринній, а навіть рослинній формі. Багато людей погоджуються, що ціль цих перевтілень є, щоб поступово очистити душу й довести людину до досконалості.

Правда, ідея, що ми вже колись жили, і що можливо колись знову будемо жити, може зачаровувати, а навіть потішати. Але чи це правда?

Чи ви вже колись існували як дух?

„Так”, каже церква Ісуса Христа Святих Наших Днів, якої члени звичайно називаються Мормони. Померлий Джеймс А. Талмадж, апостол тієї церкви, писав, що „багато віршів у Біблії показують, що духи людей існували до їхнього стажування на землі — стан у якому ці інтелігентні особи жили й користувались своєю свободою діяти, перш ніж прийняли їхні тілесні оселі”.

Правда, Ісус, Син Божий, існував на небі перш ніж зійшов на землю. (Івана 6:38, 62) Безсумнівно, це довело Талмаджа написати, що „це правильно робити висновок, якщо Його земне народження було з’єднання передіснуючого або антисмертного духа з смертним тілом, то так само народжується кожний член людської родини”.

Коли Ісус був на небі, то завжди слухався Свого Отця. Отже, коли Він зійшов на землю, то земля не мала бути місцем Його „земного стажування”, неначе Він був грішником. Навпаки, Він був досконалою, безгрішною людиною, мігши викупляти грішників, „душу Свою дати на викуп за багатьох”. (Матвія 20:28) Отже, Ісус є єдиний з того сорту, „Посередник між Богом та людьми”. (1 Тимофія 2:5, 6) Його служба на землі була тимчасова. Закінчивши Свою службу, Ісус міг повернутись до Свого дійсного дому на небі.

Але, беручи всі ці факти до уваги, то чи можна казати, що небо є наш дім у такому самому значенні як Ісусів?

У людській формі, але не людиною

У давнину, невидимі духовні створіння, ангели, матеріалізували собі видимі тіла під Божим керівництвом. (1 Мойсеєва 19:1; Луки 1:26-28) Але, за днів Ноєвих, декотрі ті ангели матеріалізували собі тіло з своєї власної волі. Чому? Для самолюбної цілі, щоб задовольнятись статевими зносинами з жінками. (1 Мойсеєва 6:2) Тому, що це не був Божий розпорядок для ангелів, то це становило неслухняність. Біблія каже, що це „ангели, що не зберегли свого достоїнства, а полишили власне житло”. (Юди 6, Переклад Хоменка) Ясно, небо є „житло” для ангелів, так як земля для людини.— Порівняйте з Псалмом 115:16; 1 Коринтян 15:39, 40.

Ісус дійсно став „тілом”, коли зійшов на землю. (Івана 1:14) Але ці ангели не ставали тілом. Вони тільки матеріалізували собі тіло, якого покинули під час потопу для того, щоб вернутись назад на небо. Через їхній бунт, Бог присудив їх до „безодні великої темряви, щоб зберегти їх на суд”. Вони вже не можуть більше матеріалізувати собі тіло, щоб жити на землі.— 2 Петра 2:4, НС.

Отже, це неправильно порівнювати Ісуса до матеріалізованих ангелів на доказ людського існування в країні духів „перед їхнім земним стажуванням”, так як навчають Мормони. Але чи це виключає можливість, що вони вже колись жили на землі як люди?

Божий намір у створюванні душі

Дійсно, щоб установити чи людина вже колись жила чи ні — будь то в країні духів, чи на землі,— то перш треба установити чи людина має безсмертну душу. У 1 Мойсеєвій 2:7 (НС) описує створювання першої людської душі так: „І Бог Єгова вформував людину з пороху земного й вдихнув у їй ніздрі дихання життя, і людина стала живою душею”.

Зауважте, тут не каже, що душа є щось відмінного й окремого від безжиттєвого тіла. Дійсно, тільки тоді, коли Бог вдихнув у те неживе тіло „дихання життя” й таким чином почав його дихання, тоді душа Адам почала жити. Коли людина перестає дихати й життєва сила вже не діє, то тіло знову стає безжиттєвим. Людина „до своєї землі повертається,— того дня її задуми гинуть”. (Псалом 146:4) Щоб знову жити, то людина мусить чекати на воскресіння. (Івана 5:28, 29) Тимчасом, у смертельному стані немає „ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости”. (Екклезіястова 9:5, 10) Просто кажучи, душа мертва.

Багато віршів у Біблії показують, що душу можна знищити, і таким чином доводять до висновку, що немає безсмертної людської душі. (Єзекіїля 18:4, 20; Псалом 22:30; Дії 3:23; Об’явлення 16:3) Якщо душа вмирає, то що ж залишається, щоб жити в інакшому тілі? Крім того, яка ж потреба, на те, щоб щось переживало? Коли Бог створив людські душі, то сказав, що вони „дуже добрі”, а це тому що вони були створені досконалими, з наміром жити вічно на землі. (1 Мойсеєва 1:31) Вони були душами, яким непотрібно очищення; вони були морально чистими. Вони теж не були душами, які мусили вмирати для того, щоб знову жити. Вони були створені до вічного життя в межах їхнього оригінального існування на землі.

Відповідь у Біблії на запитання чи ви вже колись жили — будь то як дух чи на землі — ясна. Також ясною є нагода, яку Бог подає вам колись жити вічно на райській землі. Чи ви любили б більше навчитись про це?

[Вставка на сторінці 19]

Близько сто віршів у Біблії показують, що людська душа смертельна, її можливо знищити; чи можете пошукати хоч один вірш, який каже, що душа безсмертна?

[Ілюстрації на сторінці 18]

Чи ви вже колись були цими людьми?