Плотін (205—270 рр. н. е.), передвісник таких мислителів, розвинув систему, яка базувалася, головним чином, на Платоновій теорії «ідей». Плотін увів концепцію про душу, відокремлену від тіла. Професор Е. У. Хопкінс каже про Плотіна: «Його теологія... справила чималий вплив на лідерів християнської думки».

Елементи занечищення

В одній енциклопедії зазначається, що «християнські платоністи на перше місце ставили божественне відкриття і вважали філософію Платона найкращим доступним способом зрозуміти й обороняти вчення Святого Письма й церковної традиції».

Платон був переконаний в існуванні безсмертної душі. Варто зазначити, що одним з найпомітніших фальшивих вчень, які проникли в «християнську» теологію, було вчення про безсмертя душі. Засвоєння цього вчення ніяк не можна оправдати тим, що воно нібито зробило християнство привабливішим для мас. Коли апостол Павло проповідував в Афінах, у самому серці грецької культури, він не навчав платонівської доктрини про душу. Натомість він проповідував християнську доктрину про воскресіння, хоча багатьом з його грецьких слухачів було важко прийняти те, що він говорив (Дії 17:22—32).