Тіло й душа

18. Як відреагували на Павлові слова про воскресіння Ісуса декотрі грецькі філософи і чому?

¹⁸ Коли апостол Павло перебував в Афінах, він проповідував добру новину натовпові, в якому були декотрі грецькі філософи. Вони вислухали його промову про єдиного правдивого Бога й заклик до покаяння. Але що сталося потім? Павло закінчив свою промову словами: «[Бог] визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши». Ці слова викликали незадоволення. «Як почули ж вони про воскресення мертвих, то одні насміхатися стали» (Дії 17:22—32). Богослов Оскар Кульман зауважує: «Для греків, які вірили в безсмертя душі, можливо, було важче ніж для інших, погодитись із християнами, які проповідували про воскресіння. (...) Вчення великих філософів Сократа й Платона аж ніяк не можна узгодити з вченням Нового Завіту».

19. Як богослови загальновизнаного християнства намагалися узгодити вчення про воскресіння з доктриною про безсмертну душу?

¹⁹ Однак після великого відступництва по смерті апостолів богослови домагалися з’єднати християнське вчення про воскресіння з платонівським віруванням у безсмертну душу. З часом декотрі зійшлись на незвичному розв’язанні: в момент смерті душа відокремлюється («звільняється», за словами декотрих) від тіла. Відтак, згідно з працею Р. Дж. Кука «Основи доктрини про воскресіння» (англ.), у Судний день «кожне тіло знову з’єднається зі своєю душею, а душа — з тілом». Майбутнє возз’єднання тіла з його безсмертною душею називають воскресінням.

20, 21. Хто постійно навчає правди про воскресіння і як це їм допомагає?

²⁰ Ця теорія й досі є офіційною доктриною провідних церков. Тимчасом як таке поняття може здаватися логічним для богословів, більшість парафіян не знають цього факту. Вони лише вірять, що після смерті підуть просто до неба. З цієї причини в періодичному виданні «Добробут» (англ.) за 5 травня 1995 року дописувач Джон Ґарві критично зауважив: «Це вірування [у загробне життя] більшості християн більше нагадує неоплатонізм, ніж щось справді християнське, і воно не має біблійної основи». Безсумнівно, замінюючи біблійне вчення платонівським, клір загальновизнаного християнства затьмарив для своєї пастви біблійну надію на воскресіння.

12. Звідки загальновизнане християнство взяло вчення про безсмертну душу?

¹² Чому вчення загальновизнаного християнства настільки відрізняється від того, що говорить Біблія? «Нова католицька енциклопедія» в статті «Душа, людина, безсмертя» говорить, що ранні отці церкви відшукали підтвердження віруванню в безсмертну душу не в Біблії, але у «поетів і філософів, а також в основних традиціях грецької думки... Пізніше схоластики вирішили скористатися поглядами Платона або принципами Арістотеля». Тут стверджується, що «вплив платонічних і неоплатонічних ідей»,— в тому числі й вірування в безсмертну душу,— зрештою був впроваджений «в саме ядро християнської теології».

13, 14. Чому нерозсудливо звертатися за знанням до язичницьких грецьких філософів?

¹³ Чи слід було тим, хто називають себе християнами, звертатися до язичницьких грецьких філософів, щоб навчитися про такі основи, як надія жити після смерті? Звичайно ж, що ні. Пишучи до християн, які жили в Коринті (Греція), Павло сказав: «Цьогосвітня бо мудрість — у Бога глупота, бо написано: «Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!» І знову: «Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони!» (1 Коринтян 3:19, 20). Стародавні греки були ідолопоклонниками. Як же вони могли бути джерелом правди? Павло запитав коринтян: «Яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: «Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом,— а вони будуть народом Моїм!» (2 Коринтян 6:16).

¹⁴ Об’явлення священних істин було спочатку здійснено через ізраїльський народ (Римлян 3:1, 2). Після 33 року н. е. воно здійснювалося через помазаний християнський збір першого століття. Промовляючи до християн першого століття, Павло сказав: «Нам Бог відкрив це [те, що приготовлене для тих, хто любить його] Своїм Духом». (1 Коринтян 2:10; також дивіться Об’явлення 1:1, 2). Доктрина загальновизнаного християнства про безсмертя душі запозичена з грецької філософії. Вона не була виявлена через Божі об’явлення Ізраїлю або через збір помазаних християн першого сторіччя.