Невелика кількість Свідків, які залишилися на свободі, зустрічалися маленькими групками та проповідували з обережністю. «Я була завжди напоготові, щоб свідчити неформально,— розповідала Джозефін Еліас (дівоче прізвище Тан).— Коли я відвідувала зацікавлених, то брала з собою шахівницю, аби інші думали, ніби я прийшла грати в шахи».

Один з братів, який не пішов на компроміс, потрапив до в’язниці разом з Андре Еліасом. «Я багато говорив з ним про посвідчення і допоміг йому стати поміркованішим у цьому питанні,— ділився своїми спогадами Андре.— Він смиренно попросив вибачення за те, що вважав нас відступниками. Відтоді між нами зав’язалися дружні стосунки і ми підтримували один одного. Як же сумно, що через нелюдські умови у в’язниці цей брат помер!»

Під час революції брати і далі проповідували від дому до дому. «Патріоти змушували нас викрикувати їхнє військове гасло “Мердека!”, що означає “Свобода!”,— розказувала Джозефін Еліас.— Але ми пояснювали, що є нейтральними в політичних справах».

УПРОДОВЖ Другої світової війни Андре Еліаса та його дружину Джозефін викликали до штаб-квартири японської військової поліції кемпейтай, що була тоді в Сукабумі (Західна Ява). Першим допитували Андре. На допиті на нього градом посипалися запитання: «Хто такі Свідки Єгови? Чи вони протидіють японському уряду? Чи ти є шпигуном?»

— Ми служимо Всемогутньому Богові і не зробили нічого поганого,— відповів Андре.

Офіцер схопив самурайського меча, який висів на стіні, замахнувся на Андре і гаркнув:

— А що, коли я тебе зараз вб’ю?

Андре схилив голову на стіл і став мовчки молитися. Після довгої паузи офіцер розсміявся і промовив: «А ти сміливий!» Потім на допит запросили Джозефін. Побачивши, що її свідчення збігаються зі свідченнями чоловіка, офіцер закричав: «Ви не шпигуни. Забирайтеся звідси геть!»

Через кілька місяців на Андре донесли фальшиві брати і його вкинули до в’язниці (2 Кор. 11:26). Щоб вижити, він не один місяць підбирав недоїдки зі стічної канави у камері. Але наглядачам тюрми не вдалось зламати відданість Андре. Коли Джозефін дозволили навідати чоловіка у в’язниці, він прошепотів їй крізь ґрати: «Не хвилюйся. Чи вб’ють мене, чи відпустять, все одно я залишусь вірним Єгові. Вони швидше дочекаються моєї смерті, ніж зради».

Провівши півроку у в’язниці, Андре постав перед Верховним судом Джакарти. Після цього його звільнили.

Відтоді минуло 30 років, й індонезійський уряд знову наклав заборону на діяльність Свідків. Тож окружний прокурор міста Манадо (Північне Сулавесі), викликавши Андре до свого офісу, поцікавився: «Ви знаєте, що діяльність Свідків Єгови заборонена?»

— Знаю,— відповів Андре.

— Чи ви тепер готові змінити свою релігію? — запитав прокурор.

Андре нахилився вперед і, б’ючи себе в груди, з запалом вигукнув: «Ви можете вирвати мені серце, але ніколи не змусите мене змінити релігію».

Окружний прокурор відпустив Андре і вже більше не викликав його.

У 2000 році цей ревний брат помер у віці 85 років, провівши майже 60 років у піонерському служінні.