Острів Ява

Після закінчення ремонту двигуна «Носій світла» вийшов з Порт-Морсбі у напрямку острова Ява у Голландській Ост-Індії (тепер Індонезія). Вітрильник зробив кілька зупинок, щоб поповнити запаси, і 15 липня зайшов у порт Батавії (тепер Джакарта).

Коли «Носій світла» прибув на Яву, один з членів команди, Чарлз Гарріс, вирішив залишитись проповідувати на островіb. Він розповів: «У ті часи ми проповідували так: роздавши літературу в одному місті, переходили в інше. Я носив з собою публікації англійською, арабською, індонезійською, китайською, та нідерландською. Люди охоче брали нашу літературу, і за рік я розповсюджував приблизно 17 000 примірників».

Наполеглива праця брата Чарлза не пройшла повз увагу нідерландської влади. Якось на острові Ява чиновник запитав одного Свідка, скільки всього Свідків Єгови проповідує у Східній Яві, де, власне, і служив Чарлз. «Тільки одна людина»,— відповів наш брат. «Думаєте, я в це повірю?— гаркнув чиновник.— Судячи з того, скільки в людей вашої літератури, вас там має бути ціле військо!»

Суматра

«Носій світла» вирушив з Пінанга і, перетнувши Малаккську протоку, зайшов у Медан на Суматрі (тепер входить у склад Індонезії). Ерік Юінс розповідав: «У Медані нам дуже сподобалося, багато хто з вдячністю слухав добру новину». У цій місцевості брати розповсюдили близько 3000 публікацій.

Далі вітрильник рухався на південь, і команда не упускала нагод проповідувати у великих портах на східному узбережжі Суматри. У листопаді 1936 року судно повернулося в Сингапур, де Ерік Юінс розпрощався з командою. Через кілька тижнів він одружився з Айрін Стрьойс, яка жила в Сингапурі. Вони продовжили своє піонерське служіння на Суматрі. Отже, «Носію світла» потрібен був новий капітан.