Справді, до століття після смерті Мухаммеда, Арабська імперія, більша за Римську в її розквіті, тягнулась від Індії через Північну Африку до Іспанії, впроваджуючи винаходи, які збагачували цивілізацію Західного світу. Арабська імперія робила значний вклад на полі закону, математики, астрономії, історії, літератури, географії, філософії, архітектури, медицини, музики, і соціології.

Як той метеор прахом пішов

«Арабські завоювання були прямим результатом проповідування Мухаммеда», каже у Атлас світової історії Коллінса. Звичайно, інші фактори також сприяли ісламському підкоренню. Наприклад, через релігійні конфлікти християни Візантії й зороастріани в Персії, не помічали загарбництва Аравією.

Намагання запобігати падіння великої імперії з допомогою релігії не є нічого нового. Але «мусульмани переконались, що в корані мали незаперечну істину», пояснює Десмонд Стюарт. Вони стали самовдоволені, і «вірячи, що вже надбали всього вартого знання, ідеї немусульман не мали жодного значення». Змінам вони «неподатливо протистояли».

До 11 століття, імперія вже була в стані занепаду. Стюарт уподібнює її до «метеора, який мигтить нічним небом [якого]... живучість прахом іде». Таким чином, ця релігія, яка здійснила почуття братерства й подавала легкий особистий приступ до Бога, допомогла повалити ту саму імперію, яку колись допомогла будувати. Вона скоро появилась, і скоро повалилась. Імперія впала, але релігія залишиласьb.