15. Чому Ісус мусив страждати й померти?

¹⁵ Навесні 33 року н. е. Ісус Христос з власної волі зніс важке випробування, яке привело до сплати викупу. Ісус дозволив, аби його арештували за фальшивими звинуваченнями, засудили як винного і прибили до стовпа страти. Чи й справді Ісус мусив так страждати? Безумовно, адже потрібно було вирішити спірне питання про вірність Божих слуг. Варто зазначити, що Бог не допустив, аби новонародженого Ісуса вбив Ірод (Матвія 2:13—18). Але в дорослому віці Божий Син вже міг вистояти найзапекліші нападки Сатани, повністю розуміючи суть спірних питаньb. Ісус залишився «святим [«відданим», НС], непричетним злу, непорочним, відокремленим від грішників», попри жахливе ставлення до нього, і цим дав яскравий та остаточний доказ, що Єгова таки має слуг, які залишаються йому вірними під час випробувань (Євреїв 7:26, Дерк.). Тож зрозуміло, чому, помираючи, Божий Син переможно вигукнув: «Звершилось!» (Івана 19:30).

13, 14. а) Як Єгова постачив викуп за людство? б) Кому платиться викуп і чому необхідна саме така плата?

¹³ «Агнця... що на Себе гріх світу бере» міг постачити лише Єгова (Івана 1:29). Але Бог не послав просто якогось ангела, аби той урятував людство. Він послав Того, хто міг дати остаточну й вирішальну відповідь на звинувачення Сатани, висунуті щодо слуг Єгови. Бог пожертвував найдорожчим, віддавши свого єдинородного Сина, який був «його втіхою» (Приповістей 8:30, Хом.). Божий Син добровільно «полишив» свою небесну природу (Филип’ян 2:7, СМ). Єгова чудесним способом переніс життя та індивідуальність свого первородного небесного Сина в утробу єврейської дівчини Марії (Луки 1:27, 35). Як людина, він мав називатися Ісусом. З погляду закону, цього Сина можна назвати другим Адамом, оскільки між Ісусом і першим чоловіком була повна відповідність (1 Коринтян 15:45, 47). Тому Ісус міг віддати себе в жертву як викуп за грішне людство.