Що це те велике спірне питання?

ЩО ЦЕ те велике спірне питання, якого ми всі мусимо зустріти? Чи це підвищення рівня моря і примхлива погода спричинені перенагріванням на поверхні земної кулі? Чи це виснаження озонового шару, яке виставляє нас на дії шкідливого ультрафіолетового проміння? Чи це скоре наростання населення, яке погіршує проблеми світу, як наприклад убогість і злочин? Або чи можливої загибелі мільйонів людей в ядерній війні, з якої, коли б хтось і зостався живим, зрештою буде вмирати в страшних муках від холоду, голоду або радіації?

Обговоривши ці, як і інші питання великої ваги, журнал Сайєнтифик американ (англ., 1989) дійшов до цього висновку: «Можливість ядерної війни безсумнівно є найбільшою загрозливою небезпекою до... виживання». Чи ядерна війна є те питання великої ваги, якого ми мусимо зустріти?

Велике спірне питання

Тому що політична обстановка світу змінилась від 1989 року, то імовірність ядерної війни зменшується. Однак, поки нації матимуть ядерну зброю, то це таки буде загрозою людству. Сказане в Британській річній книзі на 1990 рік звертає увагу на іншу критичну справу. Так як довідник спостерігає, понад 230 мільйонів людей в світі заявляють, що вони атеїсти. Інші джерела інформації виявляють, що філософії країн Сходу, які не вірять у Творця впливають на сотні мільйони інших людей. Крім того, тоді як сотні мільйонів людей заявляють віру в Творця, то дуже різняться поглядами про Нього. І в багатьох випадках, своїми ділами вони стягають великий докір на Того, Якому заявляють поклонятись (2 Петра 2:1, 2).

Якщо існує Бог — і певно що Він існує — то справді це питання найбільшої ваги стосується Нього. Чому ж Він створив людство? Яку відповідальність ми маємо перед Ним? Як Він буде реагувати на те, що людина сьогодні руйнує землю? І як Він буде реагувати на те, що багато людей не хочуть повірити в Нього або підкоритись Його волі? Дійсно, велике спірне питання, яке зустрічає нас усіх є чи ми приймаємо чи відкидаємо суверенітет Бога, «Якого Ім’я ЄГОВА» (Псалом 83:18, НС).

Джерело всесвіту

Звичайно, для людей які не вірять у Бога, наша відповідальність перед Ним не є важливим питанням. Але людина, яка чесно розгляне план і красу нашого земного дому, стає змушена признати, що мусить бути Великий Творець. Правда, більшість науковців, які стараються пояснювати природні чудеса, не звертають уваги на Бога. Наприклад, багато науковців кажуть, що всесвіт збільшився до його теперішнього розміру з малесенької кульки, меншої ніж головка шпильки; що все це сталось «природно», випадково, і що Творець не є потрібний. Проте, фізик Ханбурі Браун пояснює популярну нову теорію про початок всесвіту в своїй книжці Мудрість науки (англ.), і признає: «Я гадаю, що для більшості людей це не є пояснення, краще — жарт». Професор Браун доходить до висновку, що «початок і ціль світу» зостаються «великою таємницею», якої наука не може розв’язати.

Науковці вже довели близьке споріднення маси з енергією, і що масу можна перемінювати на енергію, а енергію на масу. Так як бачимо з ядерних вибухів, у малій кількості маси може бути дуже багато енергії. Яке ж джерело тієї енергії, яку виявляють 100 000 мільйонів зір нашої галактики, як і понад 1000 мільйонів галактик видимого всесвіту?

Біблія каже: «Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе їм’ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його». Про кого тут говориться? Біблія відповідає: «Я Єгова. Це Моє Ім’я; і нікому слави Своєї не дам» (Ісаї 40:26; 42:5, 8, НС).

Здогади, що земля й всесвіт з’явились випадково, відбирає належну славу від Творця, Бога Єгови (Об’явлення 4:11). Це також знеохочує людей ставитись відповідально до землі. Коли б людина усвідомлювала свою відповідальність перед Богом, за спосіб яким вона поводиться із Його творенням, то правдоподібно була б більш обережною в таких справах, як забруднення, знищення озонового шару, і перенагрівання поверхні земної кулі.

Джерело життя

Вдумайтесь у це запитання: Як почалось життя? Людей навчено, що життя почалось без Бога. Але це суперечить доказаному науковому принципу. Колись люди вірили, що жуки появились з коров’ячого гною, черв’яки з прогнилого м’яса, а миші з грязі. Навіть у минулому столітті, науковці навчали, що мікроорганізми появились з безжиттєвої речовини. Але Реді, Пастер й інші науковці довели неправду таких ідей. У Уорлд бук енциклопедії (1990, англ.) каже: «Після дослідження проведене Пастером, більшість біологів переконались, що життя походить з існуючого життя».

Усе ж таки, науковці теоретизують, що в давнину було інакше. Вони кажуть, що перші одноклітинні організми виникли випадково з безжиттєвої мікстури, яку вони називають первобутній суп, який поміщав у собі хімікати потрібні для життя. «Усе появилось випадково, і тільки випадково — від первобутнього супу до людини»,— каже Крістен де Дюве в Огляд живої клітини (англ.).

Біблія говорить про Бога й каже: «В Тебе джерело життя» (Псалом 36:10 [36:9, НС]). Це погоджується з спостереженими фактами — що життя може походити тільки від існуючого життя. Але, тому що більшість науковців нахиляються до погляду, що один з найдорогоцінніших дарів від Бога — життя, появився випадково, багато людей не відчувають відповідальності перед Богом за спосіб свого життя, і тому порушують Божі закони, гноблять одні одних, крадуть, убивають, і витрачають багато грошей, час і винахідливість виробляти убивчу зброю для надто ефективного вбивання й руйнації.

Залагодження спірного питання

Крім атеїстів і модерністів, багато інших людей також заперечують Божий суверенітет. Багато людей заявляють вірити в Бога, і понад 1700 мільйонів називають себе християнами. Церкви так званого християнства вже багато століть вихваляли Бога їхніми літургіями. Але, яку позицію зайняли більшість тих 1700 мільйонів людей відносно Божого суверенітету?

Люди, як і нації, виявили їхню зневагу до Божого суверенітету в тім, що не слухають Божих точних наказів. Так звані християнські нації вчинюять безбожницьке насильство, як наприклад у двох найбільших війнах людської історії — і «християнське» духівництво по обох сторонах конфлікту благословило ті війни! Таким лицемірством вони представляють Бога в дуже невірному світлі. Так як Біблія каже: «Публічно вони визнають, що знають Бога, але зрікаються Його вчинками своїми» (Тита 1:16, НС).

Усе ж таки, Бог «не може зректись Самого Себе!» (2 Тимофія 2:13). Мусить настати час у якому Він розв’яже всі точки цього спірного питання про суверенітет згідно з Його заявленим наміром: «І мусять знати, що Я Єгова» (Єзекіїля 38:23, НС). Але, чому це забрало так багато часу? Як буде залагоджене це спірне питання? І як вам правильно вирішувати цю найважливішу справу?

Чому забрало так багато часу залагодити питання?

БЛИЗЬКО 6000 років тому, Божий суверенітет не був спірним питанням. Закінчивши Своє чудесне створювання «побачив Бог усе, що вчинив. І ото,— вельми добре воно!» (Буття 1:31). Тоді почався довгий час Божого «відпочинку»; звичайно, не через фізичну втому. Краще, Він відпочивав у значенні, що більше не створював на землі, будучи певний, що Його добрий намір відносно Свого творення завершиться цілковитим успіхом (Буття 2:1​-3; Ісаї 55:11).

Який же був Божий намір? Єгова поставив першу людську пару в місцевості називаючись сад Едемський. Вони мали відповідальність доглядати за своїм райським домом, в якому була різноманітність тваринного життя. Також, вони мали породжувати й виховувати дітей. Згодом, із зростанням сім’ї, вони мали поширювати Рай до кінців землі, так як Бог наказав їм «оволодіти нею [землею]». Цим чином, земля зрештою стане чудовим домом, наповнена щасливою, з’єднаною родиною, яка служила б їхньому небесному Отцю. Такий-то був Божий оригінальний намір (Буття 1:27, 28; 2:8, 15, 20​-22).

Чи Адам і Єва матимуть участь у завершенні цього чудового наміру? Це було залежне від того, чи вони будуть кооперувати з тим наміром і слухатись їхнього Творця. Вони не будуть сліпо коритись Богові. Бог створив наших перших батьків з свободою волі, бо хотів, щоб вони служили Йому з щирого серця з оцінюванням. Щоб нагадати їм Його правильний суверенітет над ними, Бог легенько випробував ту першу пару. Вони могли споживати зі всіх провізій в тому раю, крім з одного дерева. Відносно цього фруктового дерева Бог сказав: «В день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Буття 2:16, 17).

З тих слів стає ясно, що Бог не створив Адама й Єву старітися й вмирати. Вони помруть тільки коли не послухають цього простого наказу. Коли б Адам і Єва були слухняні Богові, то сьогодні жили б на землі як батьки всесвітньої родини досконалих нащадків. (Дивіться принцип у Псалмі 37:29).

Проте, один з Божих ангелів, тепер відомий як Сатана, став критикувати Божий спосіб правління. Він переконав Єву з’їсти із того забороненого дерева, подавши їй брехливу думку, що коли вона стане незалежною від Божого суверенітету, то їй пощастить. Дійсно, Сатана мав на меті стати богом майбутньої родини людства (Буття 3:1​-5; Матвія 4:8, 9; Івана 8:44).

Тому що Єгова дав першій людській парі все потрібне, то Єва повинна була підтримувати Його суверенітет і відкинути брехливе запропонування Сатаною. На жаль, гріхопадінням вона порушила Божий закон. Згодом, Адам приєднався до того нерозумного вибору своєї дружини. Та вперта пара, як і Сатана, збунтувались проти Бога, і таким чином виникло спірне питання про Божий суверенітет (Буття 3:6).

Потрібно часу, щоб залагодити важливе питання

Єгова міг знищити тих бунтарів саме в раю. Але таким чином Він переконливо не залагодив би питання піднесені гріхопадінням першої людської пари. Чи людина може правити успішно, незалежно від Бога? Чи Бог був справедливий, коли вимагав покори до Його суверенітету? Крім того, беручи до уваги вибір першої людської пари, то чи люди несамолюбно вибиратимуть служити Богові з власної волі — навіть коли б Сатана випробовував їх? (Йова 1:7​-11; 2:4). Відповісти на ці запитання забирає багато часу. Також забере багато часу подолати результати того оригінального бунту, і здійснити Божий намір, тобто перемінити землю на рай заселений досконалими людьми. Ми ще чекаємо остаточного розв’язання цих спірних питань.

Дотримуючись Свого власного закону, Бог позбавив Адамові й Єві привілею вічного життя. Вони вже не були гідні участі в здійсненні Його величного наміру. Проте, перш ніж померли, Бог дозволив їм породжувати й виховувати нащадків. Правда, Адам і Єва вже не могли передати їхнім нащадкам енергійне, досконале життя (Римлян 5:12). Хоч наступні покоління родились недосконалими й приреченими на смерть, то багато осіб мали нагоду виявити свою позицію відносно цього великого спірного питання про Божий суверенітет.

Розв’язання спірного питання

Як Бог розв’яже ці справи відносно Свого суверенітету? В одному значенні питання, які виникли в Едемі, вже розв’язані. Тисячі років болісного досвіду протягом історії людства виявляють неправду того, що Сатана сказав Єві, тобто, що їй пощастить у стані незалежності від Бога. Правління людиною, яке ігнорує Бога, виявилось бути цілковитою невдачою. Так як Біблія каже: «Запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіястова 8:9).

З другого боку, протягом довгих років після гріхопадіння Адама й Єви, було підтверджено багато добра. Багато людей виявили незламну вірність до суверенітету Єгови. Найвидатнішим зразком був «Син Людський», Сам Ісус Христос (Матвія 20:18; Євреїв 11:1—12:3). Дотримуючі Божих законів, і визнаючі Його суверенітет, найбільше скористали. Їм сповнилась правда приповістки: «Благословення Господнє [Єгови, НС] — воно збагачує, і смутку воно не приносить з собою» (Приповістей 10:22). Крім того, завдяки воскресінню, вони зрештою матимуть участь у сповненні чудового наміру Єгови (Івана 5:28, 29).

Єгова не забув Свого оригінального наміру. Ті, що відкидають Його суверенітет, не будуть панувати над землею назавжди. Біблія перестерігає, що незабаром Бог виступить проти них. Читається так: «Бо гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність» (Римлян 1:18). Цей майбутній вираз Божого гніву, якого Біблія називає Армагеддон, безсумнівно доведе дійсність Його існування. Тільки ті, що підкоряться Його суверенітетові переживуть те знищення. «Бо замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній, а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні!» (Приповістей 2:21, 22).

Велике спірне питання й ви

Беручи ці факти до уваги, всі з нас — так як Адам і Єва — мусимо вибирати. Чи ми будемо старатись жити незалежно від Бога? Або чи підкоримось Його суверенітетові? Пам’ятайте, це є найважливіше спірне питання яке зустрічає вас сьогодні. Інші питання, хоч здаються грізні, стосуються вашого теперішнього життя. Це питання стосується вічного життя. Рішення, яке ви зробите, впливатиме на вашу вічну майбутність.

Як вам виявити ваше підкорення суверенітетові Єгови? Пильним студіюванням Його Слова, Біблії, і старанним підкоренням Його волі, разом з іншими правдивими християнами (Софонії 2:2, 3). Якщо зробите все це, то матимети щасливу надію побачити сповнення Божого чудесного наміру. Ви побачите здійснення цієї чудесної обіцянки: «А ще трохи — й не буде безбожного,.. а покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим!» (Псалом 37:10, 11). Яка ж чудова нагорода за підкорення Божому суверенітетові! Яка ж сильна причина розумно вирішувати цю найважливішу справу!