Перед першим чоловіком і жінкою була можливість на досконале вічне життя в Раю, якого вони, разом з їхніми дітьми, з часом поширять до чотирьох сторін світу. Але та можливість залежала від їхньої вірності Богові. Неслухняність запровадить нову генетичну стихію — недосконалість і смерть,— які передаватимуться майбутнім поколінням. Що ж сталось? — 1 Мойсеєва 2:15—17.

Апостол Павло пояснює ситуацію й каже, що „через непослух одного чоловіка [Адама] багато-хто стали грішниками” і „смерть панувала через одного”. (Римлян 5:17—19) Відкинувши Божий суверенітет, Адам і Єва дали початок людству шляхом страждання, хвороби, і смерті. Саме так як Мойсей сказав відносно Ізраїлю, то так само можна сказати про людство взагалі: „Зіпсулись вони,— не Його то сини, покоління невірне й покручене!” — 5 Мойсеєва 32:5.

Наслідком цього, людина вибрала собі незалежність від Бога й відвернулась від Його володарювання. Але до чого ж вона повернулась? Навмисно чи ні, людина покорилась суверенітетові „бога цього ладу [який] засліпив розуми невіруючим”. (2 Коринтян 4:4, НС) Людство стало пішаками [людина, яка в своїх діях цілком залежна від волі інших] в руках Диявола, „батька неправди”. (Івана 8:44) Вони зробили це, коли вибрали собі політичне й релігійне володарювання людиною, яке довело до ненависті, нещастя й страждання. Не дивно, Біблія каже, що Сатана Диявол „зводить [обманює, Біблія сучасною мовою, анг.] всесвіт”.— Об’явлення 12:9.

Чому ж Єгова не знищив цей бунт у зародку його разом з Сатаною ще в Едемі? Бувши Всемогутнім, Він мав силу знищити їх. Але Сатана не кинув виклик на Божу могутність, але, краще, на спосіб, яким Він уживав її. Відговоривши Адама й Єву від Божого заявленого закону, Сатана в дійсності заявляв, що Божий спосіб володарювання не був правильний й не на користь Його створінням. Він теж сперечався, що коли б піддати людину випробовуванню, то вона не буде вірна Богові. (Йова, розділи 1 і 2) Як же Бог прийме цей виклик і раз назавжди залагодить його?

Ми можемо порівняти спосіб, яким Бог поводився з грішним людством до блудного, або марнотратного сина в одній з Ісусових притч. Ісус говорив про чоловіка в якого було два сини. Молодший вимагав своєї частини спадщини тоді як батько ще був живий. Він бажав незалежності, залишити дім і доказати, що зможе жити сам без батька. Батько міг негайно діяти й відмовити синові його просьбу, замкнути його в кімнаті, щоб він не втік. Чи ж з цього була б якась тривала користь? Ні, тому що син залишився б у батька проти своєї волі. Крім того, цим чином батько відмовив би синові його волю вибирати. Отже, що ж батько зробив?

Ісус пояснив: „І той [батько] поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно”. Той єврейський син так бідував, що віддав себе в найми пасти свині. Хоч свині мали що їсти, то він голодував. Ісус продовжував: „Тоді він спам’ятався й сказав: ,Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!’” Що ж він зробив? Він вирішив вернутись до дому, покаятись і здатись на милість свого батька.— Луки 15:11—32.

Тепер, що ж було потрібне для того молодого сина опам’ятатись? Час і досвід. Батько не поводився суворо з своїм сином, але дав йому час усвідомити безглуздя його поведінки. Правда, син постраждав під час цього досвіду, але спам’ятався через нього.

Приклад уже поставлений

Подібно до того сина в притчі, наші перші батьки вибрали собі шлях незалежності від Бога. Але, не так як той блудний син, Адам і Єва ніколи не повернулись до їхнього Отця, і через їхній бунт, людство було втягнене в спірне питання, якого можна залагодити тільки перед усіма інтелігентними створіннями, видимими й невидимими, тільки протягом якогось часу. Тепер, після 6000 років незалежності від Бога та Його володарювання, що ж ми бачимо? Пророк Єремія висловив це так: „Знаю, Господи [Єгово, НС], я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком”. (Єремії 10:23) Історія людства доказала, що „запанувала людина над людиною на лихо для неї”. Так як блудний син, багато людей, які навчились цього уроку, повертаються до їхнього небесного Отця за керівництвом, і доказують Сатану бути брехуном, який твердив, що зможе відвернути від Бога всіх людей, щоб вони не служили Йому.— Екклезіястова 8:9.

Незабаром Єгова буде діяти проти непокаяного Сатани й всіх тих, які ходять його незалежним шляхом, і таким чином покінчить із бунтом та всіма його наслідками. Вже минуло доволі часу, щоб поставити вічний приклад для всіх майбутніх поколінь. Поставивши цей приклад, Єгова вже ніколи більше не буде зобов’язаний дозволити розвиток якого-небудь бунту, будь то на небі чи на землі. Час і досвід доказали, що ні Сатана ні людина, незалежні від Бога, не можуть справедливо володарювати.— Об’явлення 16:14—16; 20:1—3.

Правда, тимчасом людство мусило дуже страждати, а навіть передчасно вмирати. Але Єгова пообіцяв нагородити людей за це. Як? Так як сказав апостол Павло: „І маю надію я в Бозі... що настане воскресення праведних і неправедних”. (Дії 24:15) Воскресіння померлих до нагоди на досконале життя на землі буде безмежним милосердним учинком. Тоді, кожна людина матиме нагоду показати, що оцінює той дар правдивого життя.