Але від якогось часу юдеї, читаючи Єврейські Писання мовою оригіналу, почали замінювати Боже ім’я, написане у вигляді тетраграми, словами Адона́й («Всевладний Господь») або Елогı́м («Бог»). Про це свідчить те, що у другій половині I тис. н. е., коли почали використовувати систему огласовки, юдейські переписувачі вставляли в тетраграму знаки на позначення тих голосних, які містились у словах Адона́й чи Елогı́м, очевидно для того, щоб спонукати читача вимовляти ці слова, а не Боже ім’я.

У другій половині I тис. н. е. юдейські вчені запровадили систему знаків для позначення голосних, яких не було в консонантному (такому, що складається тільки з приголосних) єврейському тексті. Але до Божого імені додавали не ті знаки голосних, які відповідали справжній вимові, а інші знаки, щоб читач вимовляв слова Адона́й (озн. «Всевладний Господь») чи Елогı́м (озн. «Бог»).