СТОЛІТТЯМИ юдаїзм навчав, що божественне ім’я, Єгова, надто святе, аби його вимовлятиa (Псалом 68:4, Дерк.). Багато теологів переконувало, що звертання до величного Творця таким простим способом виявляє неповагу й навіть вважається порушенням третьої з Десятьох Заповідей, яка забороняє ‘призивати Імення Господа надаремно’ (Вихід 20:7). У третьому сторіччі н. е. Мішна зазначила, що «той, хто вимовляє божественне Ім’я так, як воно написане, не має частки в прийдешньому світі» (Санхедрін 10:1).

Третя заповідь

А що сказати про заборону, яку згадує третя з Десятьох Заповідей? У Вихід 20:7 (Дул.) переконливо говориться: «Не виголошуй імені Ягве, Бога твого, марно, бо Ягве не залишить без покарання того, хто виголошує його ім’я марно».

Що ж саме означає ‘виголошувати Боже ім’я марно’? «Коментар до Тори ЄВТ» (англ.), опублікований Єврейським видавничим товариством, пояснює, що єврейський термін, який тут перекладено словом «марно» (лашша́в’), може означати «фальшиво» або «даремно». Той самий довідник продовжує: «Двозначність [цього єврейського терміна] дозволяє опозиційним сторонам на судовому процесі оголошувати поза законом [забороняти] лжесвідчення, неправдиві клятви, а також легковажне або надмірне вживання божественного Імені».

Цей єврейський коментар недвозначно підкреслює, що ‘виголошувати Боже ім’я марно’ означає вживати його в неправильний спосіб. Але чи можна по праву сказати, що, коли ми вимовляємо ім’я Бога, навчаючи про нього інших або звертаючись до нашого небесного Отця в молитві, це є «легковажне або надмірне»? Свій погляд Єгова виразив словами з Псалма 91:14: «Що бажав він Мене, то його збережу; зроблю його сильним, бо знає Ім’я Моє він».