Два перекладачі, які повернули Боже ім’я в Новий Завіт

Багато людей знають молитву «Отче наш», яку Ісус дав як зразок своїм учням. Ця молитва записана у Новому Завіті. Вона починається такими словами: «Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім’я Твоє» (Матвія 6:9, переклад І. Огієнка). Зверніть увагу, що Ісус вчив святити ім’я Бога. Але це ім’я — Єгова або Ягве — майже не вживається у перекладах Нового Завіту. При цьому імена фальшивих богів, як-от Зевс, Гермес, Артеміда, вживаються. Виникає питання: хіба ім’я правдивого Бога, Автора Біблії, не повинно міститися в перекладах Нового Завіту? (Дії 14:12; 19:35; 2 Тимофія 3:16).

Ланселот Шедвелл і Фредерік Паркер, які перекладали Біблію англійською, були переконані, що Боже ім’я треба повернути у Новий Завіт. Чому власне повернути? Тому що, на їхню думку, Боже ім’я було в тексті оригіналу. Дізнаймось, як вони дійшли такого висновку.

Шедвеллу і Паркеру було відомо, що в рукописах Старого Завіту, написаних в основному єврейською, Боже ім’я вживалося тисячі разів. Тому вони задумалися, чому доступні їм рукописи Нового Завіту не містили Божого іменіa. Також Шедвелл зауважив, що у такому характерному для Старого Завіту вислові, як «ангел Єгови», переписувачі Нового Завіту заміняли Боже ім’я на Кı́ріос, тобто «Господь» (2 Царів 1:3, 15; Дії 12:23).

Шедвелл і Паркер не були першими перекладачами, які повернули ім’я Бога в Новий Завіт англійською мовоюb. Боже ім’я траплялося і в попередніх перекладах, але лише в кількох місцях. Коли Паркер опублікував у 1863 році свій переклад, це було перше видання Нового Завіту англійською мовою, в якому ім’я Бога було відновлено по всьому тексті («A Literal Translation of the New Testament»). Що відомо про Ланселота Шедвелла і Фредеріка Паркера?

Фредерік Паркер

Переклад Євангелія від Матвія, опублікований Шедвеллом, привернув увагу багатого лондонського підприємця Фредеріка Паркера (1804—1888). Ще у 20-річному віці він взявся перекладати Новий Завіт. На відміну від Шедвелла, Паркер не вірив у Трійцю. Він писав, що усі християни мають «щиро прийняти правду... і поклонятися одному Всемогутньому Єгові». Паркер вважав, що коли рукописи Нового Завіту словом Кı́ріос називають і Господа Бога, і Господа Ісуса, то важко відрізнити їх один від одного. Його дуже зацікавив той факт, що Шедвелл у деяких контекстах передав Кı́ріос як «Єгова».

Як сформувалися погляди Паркера? Він вивчав грецьку і написав кілька книжок та брошур з грецької граматики. Крім того, він був членом Англійського біблійного інституту, що займався вивченням рукописів Біблії і ставив за мету покращити англійські переклади. З 1842 року Паркер почав частинами публікувати свій перший переклад Нового Завітуc.

Паркер вживає Боже ім’я

Протягом кількох років Паркер піднімав у своїх працях такі питання: «Коли Кı́ріос стосується Господа Ісуса, а коли Господа Бога? Чому Кı́ріос в реченні часто виступає в ролі імені, а не титулу?»

Коли Паркер побачив виданий Шедвеллом у 1859 році переклад Євангелія від Матвія і коментарі до слова Кı́ріос у ньому, він остаточно переконався, що в деяких контекстах Кı́ріос «слід перекладати як Єгова». Паркер переглянув увесь свій переклад Нового Завіту і вжив ім’я Єгова скрізь, де контекст чи граматика грецького тексту вказували на те, що воно має вживатися. Тож в однотомному виданні Нового Завіту в перекладі Паркера, опублікованому 1863 року, Боже ім’я трапляється в основному тексті 187 разів («A Literal Translation of the New Testament»). Наскільки відомо, це перший переклад Грецьких Писань англійською мовою, в якому Боже ім’я вживається так багато разівd.

У 1864 році Паркер видав в одному томі свій переклад і переклад «Біблії короля Якова» — він зіставив їх, щоб унаочнити різницю між ними («A Collation of an English Version of the New Testament of Our Lord and Saviour Jesus Christ from the Text of the Vatican Manuscript With the Authorized English Version»)e.

Щоб показати, наскільки важливо повернути Боже ім’я в текст Біблії, Паркер наводить ряд віршів з «Біблії короля Якова», наприклад Римлян 10:13: «Кожен, хто покличе ім’я Господа, буде спасений». Паркер ставить питання: «Хіба з перекладу цих віршів [у «Біблії короля Якова»] можна зрозуміти, що в них йдеться про Єгову, а не про Його Сина, Ісуса Христа..?»

Фредерік Паркер витрачав тисячі фунтів — неймовірні суми на той час, щоб публікувати і рекламувати свої брошури, статті та інші праці. Скажімо, якось лише за один рік він витратив 800 фунтів — на сьогодні це 132 000 доларів США. Він висилав безкоштовні примірники своїх публікацій знайомим, а також релігійним провідникам, які займали високе становище.

Деякі теологи висміювали праці Паркера і його переклади Нового Завіту, видані невеликим тиражем. Вони не оцінили намагання Фредеріка Паркера, а також Ланселота Шедвелла та інших перекладачів повернути Боже ім’я в англійський текст Нового Завіту.