Авторитетні перекладачі Біблії вживали Боже ім’я у Грецьких Писаннях. Деякі перекладачі робили це ще задовго до виходу «Перекладу нового світу». Ось кілька прикладів: «Дослівний переклад Нового Завіту» Германа Гейнфеттера (1863); підрядковий переклад «Емфетік дайаглотт» Бенджаміна Вільсона (1864); «Послання Павла сучасною англійською мовою» Джорджа Баркера Стівенса (1898); «Послання св. Павла до римлян» Вільяма Ганіона Разерфорда (1900); «Листи Нового Завіту» Вільяма Вонда, єпископа Лондона (1946). Крім того, в іспанському перекладі на початку XX століття Пабло Бессон вжив ім’я «Jehová» в Луки 2:15 і Юди 14, а також понад 100 разів у примітках до віршів, у яких воно мало б міститися. Ще раніше, починаючи з XVI століття, у перекладах Грецьких Писань єврейською мовою тетраграма вживалась багато разів. Принаймні в 11 перекладах німецькою мовою «Єгова» або «Ягве» вживається у Грецьких Писаннях, а ще чотири переклади додають Боже ім’я в дужках після слова «Господь». Понад 70 німецьких і деякі українські переклади містять Боже ім’я у примітках і коментарях.

Боже ім’я вживається у Грецьких Писаннях у перекладах понад 100 мовами. Чимало перекладів мовами народів Азії, Америки, Африки, Європи та островів Тихого океану неодноразово вживають Боже ім’я. (Див. перелік на сторінках 1742, 1743.) Ті, хто працював над цими перекладами, вирішили вживати Боже ім’я, і для цього у них були підстави, подібні до тих, що згадувалися вище. Деякі з цих перекладів з’явилися нещодавно. Наприклад, у Біблії мовою ротума (1999) форма Божого імені «Jihova» вживається 51 раз у 48 віршах. У перекладі тоба-батацькою мовою (1989), якою розмовляють в Індонезії, форму «Jahowa» вжито 110 разів.