Віддавна наводилось таке пояснення: коли писалися Грецькі Писання, уривки з Єврейських Писань цитували за Септуагінтою, а оскільки в ній тетраграма була замінена на Кı́ріос і Тео́с, ім’я Єгови не вживалося. Як було показано вище, для такої аргументації підстав більше немає. Про те, що найстарші уривки Септуагінти все ж містять Боже ім’я, написане єврейськими літерами, вчений П. Кале зазначає: «Тепер ми знаємо, що у грецькому тексті Біблії [у Септуагінті], який був написаний євреями для євреїв, Боже ім’я не перекладалося словом кіріос, і в таких рукописах зберігалася тетраграма, записана єврейськими чи грецькими літерами. Це християни замінили тетраграму словом кіріос, коли Боже ім’я у вигляді єврейських літер було вже незрозуміле» (The Cairo Geniza. Oxford, 1959. Р. 222). Коли ж відбулась така заміна в грецьких перекладах Єврейських Писань?

Очевидно, це сталося через кілька століть після смерті Ісуса та його апостолів. У грецькому перекладі Аквіли, який датується II ст. н. е., все ще з’являється тетраграма, написана єврейськими літерами. Близько 245 р. видатний вчений Оріген уклав Гексаплу — звід різних текстів натхнених Єврейських Писань у шести колонках: 1) оригінальний єврейський і арамейський текст, 2) грецька транслітерація, 3) грецький переклад Аквіли, 4) грецький переклад Симмаха, 5) Септуагінта і 6) грецький переклад Феодотіона. На підставі відомих на сьогодні уривків цієї праці професор В. Водделл робить висновок: «В Орігеновій Гексаплі... грецькі переклади Аквіли, Симмаха і LXX [Септуагінта] передають ЙГВГ у вигляді ΠΙΠΙ; у другій колонці Гексапли тетраграма була написана єврейськими літерами» (The Journal of Theological Studies. Oxford, 1944. Vol. XLV. Р. 158, 159). Інші вважають, що оригінальний текст Гексапли містив тетраграму єврейськими літерами у всіх колонках. Сам Оріген в коментарі до Псалма 2:2 зазначив, що «у найбільш авторитетних рукописах ІМ’Я написане єврейськими літерами, але не сучасними, а найдавнішими» (Patrologia Graeca. Paris, 1862. Vol. XII. Col. 1104).

У IV ст. н. е. Ієронім, автор латинського перекладу Біблії, відомого як Вульгата, писав у пролозі до книг Самуїла і Царів: «І досі у грецьких списках ми бачимо Боже ім’я, тетраграму [тобто יהוה], написане давніми літерами». У своєму листі, якого Ієронім написав у Римі 384 р., він зазначає: «Дев’яте [ім’я Бога] — це тетраграма, яку вони вважають за анекфо́нетон, тобто те, що не вимовляється, і яка записується літерами Йод, Ге, Вав, Ге. Деякі неосвічені люди, натрапляючи на нього у грецьких книжках, через подібність літер читають його як ΠΙΠΙ» (Dunand F. Papyrus Grecs Bibliques. Cairo, 1966. Р. 47, ftn. 4).

З вищесказаного випливає, що так звані християни, які, за словами П. Кале, «замінили тетраграму словом кіріос» у копіях Септуагінти, не були першими учнями Ісуса. Вони жили століттями пізніше, коли передречене відступництво вже розвинулось і спотворило чисті християнські вчення (2Фс 2:3; 1Тм 4:1).

Чому ж Божого імені немає в численних доступних нині рукописах Грецьких Писань, або так званого Нового Завіту? Очевидно тому, що на час їхнього створення (починаючи з III ст. н. е.) текст оригіналу, написаний апостолами та учнями, вже був змінений. Тож переписувачі замінили Боже ім’я у вигляді тетраграми на слова Кı́ріос і Тео́с (ІЛЮСТРАЦІЯ, т. 1, с. 324). Як свідчать факти, те саме робили в пізніших копіях Септуагінти, перекладу Єврейських Писань.