Царя Давида непокоїть те, що він — звичайна людина — живе у прекрасному палаці, а Божий ковчегa стоїть у простому наметі. Давид дуже хоче збудувати дім, або храм, гідний Єгови (вірш 2). Але через пророка Натана Єгова каже, що той дім побудує не Давид, а його син (вірші 4, 5, 12, 13).

Єгові приємно, що Давид має таке щире бажання. Спонуканий відданістю царя і згідно зі своїм наміром, Єгова укладає з Давидом угоду та обіцяє, що один із його нащадків правитиме вічно. Єгова через Натана дає Давиду урочисту обіцянку: «Буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки» (вірш 16).

По-друге, цей уривок розкриває зворушливу істину про Єгову. Він помічав і цінував добрі спонуки Давида. Єгова дорожить і нашою відданістю, яку ми виявляємо у поклонінні йому. Іноді неможливо змінити своїх обставин. Наприклад, через погане здоров’я чи старість нам не вдається робити для Єгови стільки, скільки хотілося б. Як приємно, що Бог помічає наміри серця, сповненого палким бажанням служити йому!