Виявив себе людям в Едемі. Яким Єгова виявив себе своїм першим земним дітям? Досконалий Адам, мабуть, мав такі самі почуття, які пізніше висловив псалмоспівець: «Я благоговію перед тобою і вихваляю тебе за те, що я дивовижно створений. Діла твої чудові, і я це добре знаю» (Пс 139:14). Коли Адам бачив, що його тіло в порівнянні з іншими земними істотами мало навдивовижу різноманітні можливості, і коли спостерігав за тим, що його оточувало, то це давало йому всі підстави сповнюватися благоговінням перед своїм Творцем. Кожен птах, тварина і риба, кожна квітка, кущ і дерево, кожне поле, ліс, пагорб, долина і потік — все це розмаїття творінь допомагало йому зрозуміти, якою глибокою і безмежною є мудрість його Батька, якою багатогранною є особистість Єгови (Бт 2:7—9; пор. Пс 104:8—24). Всі чуття — зір, слух, смак, нюх і дотик — переконували Адама з його сприйнятливим розумом в тому, що Творець дуже щедрий і дбайливий.

Батько подбав і про інтелектуальні потреби Адама, його потребу в спілкуванні і товаристві,— він дав йому наділену розумом помічницю (Бт 2:18—23). Перші люди мали всі підстави вихваляти Єгову подібно до псалмоспівця: «Коли я стою перед твоїм обличчям, мене переповнює радість. Перебувати по праву руку від тебе — вічне щастя» (Пс 16:8, 11). Адам з Євою були оточені любов’ю, тому, безперечно, знали, що «Бог є любов», що він джерело і найбільший приклад любові (1Ів 4:16, 19).

І найважливіше, Бог Єгова дбав про духовні потреби людини. Небесний Батько виявив себе своєму людському сину, Адаму, спілкуючись з ним і доручаючи йому різні завдання. Слухняне виконання цих завдань було невід’ємною частиною поклоніння Богу (Бт 1:27—30; 2:15—17; пор. Ам 4:13).

Сам факт, що Єгова почав творити, свідчить про його любов, адже він самодостатній, він нікого і нічого не потребує. Тож, хоча Бог створив сотні мільйонів духовних синів, ніхто з ангелів не може поглибити його знання чи навчити його виявляти якісь позитивні почуття або риси, адже Бог вже виявляє їх у найвищій мірі (Дн 7:9, 10; Єв 12:22; Іс 40:13, 14; Рм 11:33, 34).

Звичайно, це не означає, що Єгова не тішиться своїми створіннями. Зрозуміти почуття Єгови допомагає приклад земних батьків, оскільки люди були створені «за образом Божим» (Бт 1:27). Наприклад, земний батько радіє, коли дитина любить його і поводиться мудро, так само радіє Єгова, коли його розумні створіння люблять його і служать йому (Пр 27:11; Мт 3:17; 12:18). Джерелом його радості є не якась вигода, щось матеріальне, видиме, а те, що його створіння охоче дотримуються праведних норм і виявляють щедрість та безкорисливість (1Хр 29:14—17; Пс 50:7—15; 147:10, 11; Єв 13:16). І навпаки, Єгова засмучується, коли вони обирають неправильний шлях, відкидають його любов, знеславлюють його ім’я і завдають іншим страждань (Бт 6:5—8; Пс 78:36—41; Єв 10:38).

Єгові також приємно використовувати свою силу і можливості для створення чи для якоїсь іншої діяльності, він завжди діє з конкретною метою і керується добрими спонуками (Пс 135:3—6; Іс 46:10, 11; 55:10, 11). Єгова — щедрий Бог, від якого походить «кожен добрий дар, кожен досконалий дарунок», і він отримує радість від того, що обдаровує благословеннями своїх вірних синів і дочок (Як 1:5, 17; Пс 35:27; 84:11, 12; 149:4). А втім, хоча Бог сповнений теплоти і сердечності, його щастя аж ніяк не залежить від його створінь і він не поступається своїми праведними принципами під впливом почуттів.

Виявом любові Єгови було те, що він дозволив своєму первородному духовному Синові брати участь у створенні всього як на небі, так і на землі, а зробивши цей факт загальновідомим, він тим самим щедро поділився славою із Сином (Бт 1:26; Кл 1:15—17). З цього видно, що Бога не лякала думка про можливе суперництво, він був цілковито впевнений у законності своєї верховної влади (Вх 15:11), а також у вірності й відданості свого Сина. Крім того, він дозволяє своїм духовним синам мати відносну свободу у виконанні їхніх обов’язків і часом навіть пропонує їм висловлювати ідеї, як виконати те чи інше завдання (1Цр 22:19—22).